16-17 лютого Президент України Володимир Зеленський відвідає Німеччину та Францію для переговорів із канцлером ФРН Олафом Шольцом та президентом Франції Емануелем Макроном. Також планується виступ голови держави на Мюнхенській безпековій конференції. Звісно, головна мета всіх перемовин – збереження та нарощування допомоги Україні. Принаймні, у випадку з Німеччиною і справді спостерігаються великі зрушення. Однак, тут є свої драйвери та обмеження. Які саме, розбирався «Апостроф«.
В очікуванні гарантій
Уже в п’ятницю, 16 лютого, президент Володимир Зеленський має підписати в Парижі з президентом Франції Еммануелем Макроном двосторонню угоду про гарантії безпеки. У Єлисейському палаці заявили, що зобов’язання можуть стосуватися надання військової техніки, навчання українських солдатів або навіть зміцнення оборонної промисловості нашої держави.
«Ця угода відповідає зобов’язанням, які були ухвалені у форматі G7 на полях саміту НАТО у Вільнюсі в липні 2023 року«, – йдеться в повідомленні.
«Оскільки агресивна війна Росії проти України скоро перейде у третій рік, цей візит стане для президента Республіки можливістю підтвердити рішучість Франції продовжувати надавати у довгостроковій перспективі і з усіма своїми партнерами непохитну підтримку України та українському народу«, − заявив Макрон.
На фінішну пряму вийшов аналогічний документ між Україною та Німеччиною. Посол у Німеччині Олексій Макеєв у нещодавньому інтерв’ю Укрінформ натякнув на ймовірність позитивного результату. «Ми хотіли б з її підписанням не затягувати… Ми шукаємо нагоду«, – сказав дипломат, не відповівши напряму, чи можливо укладання угоди ближчими днями, наприклад, на полях Мюнхенської безпекової конференції, про що писали деякі ЗМІ. Водночас Макеєв натякнув, що така нагода «напрошується автоматично».
І якщо з Парижем безпекові стосунки вибудовувалися досить плавно, то нинішні дії Берліну свідчать про серйозні зміну в оцінці ситуації та ймовірних наслідків для Німеччини через агресивну діяльність Росії. Досі Німеччина була переважно фінансовим донором для України. Звісно, зброя також надходила, але з цим були певні труднощі. Однак саме оборонна складова набирає все більших обсягів. І на це є кілька причин.
Європа готується до війни
«У червні минулого року Німеччина ухвалила першу стратегію національної безпеки і оборони. Це взагалі вперше в історії ФРН, — каже в коментарі «Апострофу» доктор історичних наук, професор Андрій Мартинов, — Тобто, є нормативна база, яку можна вважати своєрідним консенсусним результатом як партій правлячої коаліції, так і опозиції. Цей документ визнає Росію головною загрозою для Німеччини. Це, власне, і не дивно, адже якщо подивитися на карту, то від Калінінградcької області до Берліна не так вже далеко».
Бундесвер також розробляє плани фізичного захисту країн Балтії, зокрема, можливого залучення майже 5-тисячного німецького контингенту, який має бути розміщений у Литві.
Генеральний інспектор бундесверу Карстен Броєр днями заявив, що Німеччина та НАТО мають бути готові до війни за 5 років.
«Вперше після закінчення Холодної війни ззовні виникла загроза можливої війни. Коли я стежу за аналітикою і бачу, який потенціал військової загрози виходить з Росії, то для нас це означає п’ять-вісім років на підготовку. Це не означає, що буде війна. Але вона можлива», — зазначив Карстен Броєр 10 лютого в інтерв’ю виданню Welt am Sonntag.
Тож, нарешті обертів набирає німецький оборонно-промисловий комплекс. Лише на цей рік уряд Німеччини відкрито виділив еквівалент 71,8 мільярда євро на оборонні витрати. Однак відомо, що ця сума буде більша, частина видатків засекречена.
Уряд Шольца подолав психологічний рубіж для німецьких політиків – вперше з початку 1992 року витрати на оборону перевищили 2% від валового національного продукту, що є одним з цільових показників НАТО. Про таке досягнення заявив міністр оборони Німеччини Борис Пістріус на зустрічі НАТО у Брюсселі, 14 лютого.
А ще є спеціальний фонд модернізації Бундесверу у розмірі 100 млрд євро. Він створений ще у червні 2022 року і слугує переважно для закупівлі техніки. Фонд є джерелом значної частини коштів на зброю, яка потім надається Україні.
«З одного боку, їм важливо піднімати свій військово-промисловий комплекс, з іншого – не дати можливість Україні впасти. Без України Німеччині буде складно тримати оборону. Вони сприймають Україну як фортецю, яка тримається зараз і дає їм час для підготовки», — каже в коментарі «Апострофу» аналітик-міжнародник Тарас Семенюк.
Спостерігаючи за США
Ці світоглядні зміни відбуваються на тлі складної ситуації у США. З демократами у канцлера Шольца робочі конструктивні відносини. Під час його візиту до Вашингтона, 8 лютого, Шольц та Байден один на один говорили майже двох годин, і ключовою темою були перспективи підтримки України.
«Кожен, хто спостерігає за Шольцом під час цієї подорожі, побачить зосередженого канцлера, ясного, жвавого, рішучого. Але є щось на кшталт остаточної, дедалі темнішої рішучості, що нависає над цими днями», — писало німецьке видання Die Zeit.
З іншого боку, Берлін із занепокоєнням спостерігає за Дональдом Трампом. З останнього, на вихідних він дав зрозуміти що він не надасть американської підтримки союзникам з низькими витратами на оборону в разі нападу Росії. Така позиція уже викликала гнівну реакцію і Шольца, і інших німецьких політиків.
«Будь-яка релятивізація гарантії допомоги НАТО є безвідповідальною та небезпечною», — сказав Шольц журналістам після зустрічі з прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском, 12 лютого, в Берліні.
По мірі того, як США все більше будуть застрягати у внутрішній політиці перед президентськими виборами, Німеччині доведеться брати на себе лідерство у стримуванні Кремля в Євросоюзі.
Виклики та вибори
Попри загальний політичний консенсус на стратегічному рівні, в правлячій коаліції є розходження щодо тактики. Німецька економіка зазнає тиску через зростання цін на енергоносії. Водночас, втратила традиційні ринки збуту у росії та має труднощі на китайських. Це все позначається на рейтингах правлячої коаліції – соціал-демократів, зелених та вільних демократів. Особливо важливим елементом залишається саме остання з перелічених партій, бо вона контролює міністерство фінансів.
«Зрозуміло, що міністр фінансів Лінднер, який опікується цією проблематикою, намагається конкуренцією з міністром оборони Пісторіусом виграти на користь економії фінансів. Але поки що пріоритети щодо зміцнення оборони усвідомлюються та зберігаються», — підкреслює Андрій Мартинов.
Утім, ці протиріччя загостряться вже через декілька місяців.
«Оскільки навесні цього року мають відбутися вибори в Саксонії, Тюрінгії, Бранденбурзі, можна очікувати певний успіх партії «Альтернатива для Німеччини». І ці вибори засвідчать досить жваву дискусію: як Німеччині захищати Європу і захищати себе», — додає Андрій Мартинов.
Все це треба буде брати до уваги у діалозі з Німеччиною. Суттєве зменшення підтримки з боку Берліна навряд чи відбудеться. Та певні «коливання» можливі.
«(Для Німеччини) іншого варіанту немає. Якщо Сполучені Штати глобально зменшують свою підтримку, Німеччина як одна з ключових економік Євросоюзу буде частково переймати на себе лідерство в непростий для неї час. Скоро вибори до Європейського парламенту, окрім цього парламентські вибори наступного року. Вони можуть змінити політичну конфігурацію. Ми бачимо зростання праворадикалів у Німеччині, які до певної міри проти підтримки України. Тому буде непросто», — підсумовує Тарас Семенюк.
