Два роки Україна живе у стані війни, а економіка виживає в умовах воєнного стану. За цей час деякі галузі вітчизняної економіки постраждали особливо сильно, і точно немає жодної, яка б покращила свої позиції з початку російського вторгнення. «Апостроф» з’ясовував, як велика війна вплинула на українську економіку, чи змогли її різні сектори адаптуватися до поточних умов, і чи стала вона на воєнні рейки.
Стабільність із присмаком гіркоти
Два роки великої війни не знищили нашу економіку, хоч би як цього хотілося нашому ворогові. Товарного дефіциту не спостерігається, підприємства, ресторани та навіть нічні клуби працюють, люди отримують зарплати та пенсії без помітних затримок. Зрозуміло, що зростають ціни, але гіперінфляції не було навіть у перші місяці після початку російського вторгнення.
При цьому слід звернути увагу на те, що у плані економіки перший та другий роки війни істотно відрізняються один від одного. Якщо в перший рік, а, точніше, у перші його місяці, ситуація стрімко погіршувалась практично за всіма напрямами, то на другому році намітилася певна стабільність, наскільки це в принципі можливо в умовах відбиття військової агресії. Так, наприклад, якщо 2022 року ВВП країни обвалився на 29,1%, то 2023 року він зріс більш ніж на 5%. Ціни 2022 року збільшилися на 26,6%, а 2023-го – лише на 5,1% (за офіційними даними).
Обвал гривні також припав на перші місяці після вторгнення. Часом курс долара на «чорному» ринку підскакував до 45 гривень, але згодом він знизився. А у 2023 році курс навіть не перевищив 39 гривень за долар, і зараз залишається на тих самих позиціях. Що важливо, національну валюту не обрушила (поки що, принаймні) відсутність обіцяної – та закладеної в бюджет – західної фінансової допомоги, насамперед від США.
Усі наведені вище цифри свідчать про те, що українська економіка зуміла адаптуватися до війни. Проте здатність економіки – і країни в цілому – пристосуватися до умов воєнного часу та навчитися в них жити, не повинна вводити в оману. Ситуація насправді дуже складна.
«У цифрах наслідки двох років війни для України виглядають досить трагічно, — сказав у коментарі «Апострофу» аналітик компанії «Центр біржових технологій» (ЦБТ) Максим Орищак. — Економіка країни зменшилась приблизно на 20%. Трудовий ресурс скоротився на 20-25%. Зовнішній державний борг зріс на 41%. Гривня ослабла на 37%. Загальна інфляція за два роки становить близько 31%».
На жаль, за словами експерта, поки триває війна, ситуація в економіці лише погіршуватиметься, оскільки «війна та економіка — антагоністи».
Орищак підкреслив, що українській економіці за два роки вдалося не скотитися в прірву лише завдяки колосальній фінансовій підтримці союзників.
«Без неї збитки можуть стати катастрофічними», — попередив експерт.
Справді, якщо проаналізувати бюджети нашої країни за ці два роки, то виходить, що закордонна фінансова допомога становить половину всіх бюджетних видатків і навіть трохи більше (2022 року вона була на рівні 59% держбюджету, 2023-го – 49%). Така ж залежність від фінпідтримки наших закордонних партнерів відображена і в бюджеті-2024.
Секторальний обвал
Щодо наслідків війни у галузевому розрізі, то, за словами Максима Орищака, найменше постраждала роздрібна торгівля — її обіг скоротився приблизно на 10%. При цьому найбільшої шкоди було завдано транспортній галузі — вантажообіг упав на 37%.
Тут все зрозуміло: з початком великої війни у країні було закрито небо, у результаті чого повністю припинив роботу авіатранспорт. У свою чергу, морський транспорт через російську блокаду Чорного моря суттєво знизив обсяги перевезень. Інші види транспорту також мають складнощі, враховуючи той факт, що значна частина України окупована, а перевезення в прифронтовій зоні або впали, або взагалі зведені до нуля.
Два роки війни завдали збитків будівельній галузі країни. Вона зменшилася приблизно на 36%. Під ударом опинилося і промислове виробництво. Тут зафіксовано падіння на третину.
Максим Орищак уточнює, що наведені вище розрахунки зроблено на основі даних статистики за 2022 рік та три квартали 2023 року. І цілком імовірно, що коли з’явиться інформація щодо четвертого кварталу 2023 року, загальна ситуація виглядатиме трохи краще (знову таки, через досягнення відносної економічної стабільності минулого року, — «Апостроф»). Проте тенденція в цілому не зміниться.
Крім того, говорячи про збитки, завдані війною різним секторам економіки, не можна не згадати про енергетику.
У першу воєнну зиму 2022-2023 років об’єкти української енергетичної інфраструктури зазнавали масованих ракетних атак, внаслідок чого практично вся країна на довгі години, а іноді й цілі дні занурювалась у пітьму. За весну-літо багато енергооб’єктів вдалося відновити. Крім того, з того часу протиповітряна та протиракетна оборона України суттєво посилилася за рахунок західних озброєнь, насамперед американських зенітних комплексів Patriot. Мабуть з цієї причини, а також, що не виключено, через дефіцит високоточних ракет у ворога, цієї зими вражень об’єктів енергоінфраструктури було значно менше. І поки що блекаутів вдавалося уникати.
Щоправда, останнім часом Росія активізувала атаки на нашу енергетичну інфраструктуру. За словами віцепрем’єра з відновлення Олександра Кубракова, зараз зосередив свої сили на враженні промислових підприємств.
Збитків українській енергетиці, яка продовжує потерпати від постійних ворожих обстрілів, також завдає безпосередньо факт окупації територій.
«Головна проблема енергетики за останні два роки — втрата близько 16 гігават генеруючих потужностей, — заявив «Апострофу» директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. — Насамперед, це найбільша в Україні Запорізька АЕС, яка зараз перебуває в окупації. Крім неї під окупацією опинилася низка теплових електростанцій, великі потужності «зеленої» генерації (вітрової та сонячної), а також Каховська ГЕС, руйнація якої стала не лише втратою для енергетики, а й причиною екологічної катастрофи» .
Повінь у Херсонській області внаслідок руйнування Каховської ГЕС
Водночас енергетика навчилася виживати в умовах війни. Після об’єднання енергосистем України та Європейського Союзу з’явилася можливість імпортувати електроенергію з країн ЄС. Крім того, потроху збільшується видобуток вугілля. При цьому поточний опалювальний сезон ми проходимо без імпорту газу (хоча, як зазначив Володимир Омельченко, це пов’язано не зі збільшенням його видобутку, а з падінням споживання).
На паливному ринку до початку великої війни наша країна отримувала значні обсяги пального, насамперед дизельного пального та скрапленого газу, з Росії та Білорусі. Після вторгнення цей канал постачання закрився, що спричинило дефіцит нафтопродуктів у перші воєнні місяці. Знищення ворогом вітчизняних потужностей з виробництва пального лише посилило проблему.
Починаючи з другої половини 2022 року, ринок автомобільного пального вдалося стабілізувати за рахунок імпорту з країн Європи.
Зрозуміло, що ціни на пальне зросли, зокрема через девальвацію гривні, адже майже всі нафтопродукти в Україні зараз імпортні. Проте дефіцит був подоланий, а ціни не лише стабілізувалися, а й трохи впали.
Ситуацію на ринку автомобільного пального не погіршили ані підвищення податків, ані перекриття протестувальниками кордону з Польщею. У кожному з цих випадків відбувалося незначне та нетривале зростання цін, яке з часом нівелювалось аналогічним зниженням.
Сьогодні ціни на пальне залишаються стабільними. Щоправда, останніми днями вони трохи підростають, і є побоювання, що незабаром нафтопродукти подорожчають ще більше. Однією з причин цього є блокада кордону з Польщею фермерами, які не пропускають будь-які вантажі в обох напрямках, зокрема й автомобільне пальне. Також зростанню цін може сприяти напруженість на Близькому Сході та в акваторії Червоного моря.
Битви за врожай
Дуже скоро попит на нафтопродукти в Україні зросте, оскільки не за горами посівна кампанія. Вітчизняні аграрії продовжують сіяти та вирощувати врожаї, незважаючи на всі складнощі, пов’язані з війною.
Але збитки, які війна завдала сільському господарству, величезні. Ворог чудово розуміє, наскільки важливим є агросектор для нашої країни, а тому прагне знищувати зерносховища, сільськогосподарську техніку, посіви.
За словами аналітика Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки Романа Нейтера, втрати вітчизняного аграрного сектору після вторгнення можна умовно поділити на дві категорії – це втрата фізичних активів та недоотриманий прибуток.
У першому випадку йдеться про збитки внаслідок безпосереднього знищення матеріальних цінностей – елеваторів, сільськогосподарської техніки, зерна тощо. У розмові з «Апострофом» експерт оцінив такі збитки у 10,3 мільярдів доларів. А недоотриманий дохід українських аграріїв оцінюється на сьогодні у 69,8 мільярдів доларів.
«Ці цифри враховують втрати через неможливість обробляти землю на територіях, які потрапили під окупацію, а також на прифронтових територіях, замінованих і забруднених вибухонебезпечними предметами. За оцінками, в результаті російського вторгнення Україна втратила 20-25% орних земель. В цю цифру (69,8 мільярда доларів, — «Апостроф») входять і втрати вітчизняних виробників через зниження цін на внутрішньому ринку, яке сталося через неможливість експортувати урожай», – каже Роман Нейтер.
Тим не менш, незважаючи на всі складнощі, в аграрному секторі не відбулося масового банкрутства підприємств. І протягом двох років фермерам вдавалося забезпечувати продовольчу безпеку країни і навіть надсилати свою продукцію на експорт.
Вивезення морем аграрної продукції, як, втім, і будь-якої іншої, у перші місяці після вторгнення було ускладнено через російську блокаду морських торгових шляхів. Ситуацію вдалося вирішити завдяки «зерновій угоді», укладеній між Україною, Туреччиною, ООН та Росією 22 липня 2022 року. Угода не вирішила всіх проблем українського експорту, але все ж таки дозволила його здійснювати. Втім у липні 2023 року РФ в односторонньому порядку вийшла із «зернової угоди».
Проте Україна продовжила морський експорт, використовуючи для цього найбільш безпечні транспортні коридори. І сьогодні обсяги постачання на світовий ринок навіть більші, ніж під час дії «зернової угоди».
«Морський коридор за останні місяці забезпечує обсяги експорту майже на довоєнному рівні — 5-6 мільйонів тонн на місяць, що дає можливість вивезти більшу частину майбутнього врожаю, — каже Роман Нейтер. — Щоправда, вартість транспортування ним все ще вища, ніж раніше, але вона поступово знижується».
Україна продовжує постачати аграрну продукцію на світові ринки
Крім того, існують можливості для експорту суходолом, через західний кордон. Незважаючи на те, що в такий спосіб вивезти можна значно менше, ніж морем, він дуже нам допоміг під час блокади моря.
Проте останнім часом український кордон блокують польські протестувальники – спочатку це були автоперевізники, згодом їх змінили фермери. Останні не пропускають до Польщі українську аграрну продукцію. І іноді справа доходить до відвертого варварства, як у випадках із висипаним зерном із фур та залізничних вагонів.
Невоєнні рейки
Одна з головних проблем України сьогодні — нестача озброєнь та боєприпасів. Дефіцит пов’язаний з тим, що наші союзники останніми місяцями суттєво знизили постачання. А США через нездатність американських законодавців ухвалити відповідний закон — взагалі взяли паузу на невизначений час.
Що ж до вітчизняного воєнно-промислового комплексу, то він на сьогодні не в змозі компенсувати поставки наших закордонних партнерів. Не в останню чергу через збитки, які зазнають підприємства «оборонки».
«Повністю втрачені потужності з будівництва та ремонту танків, які базувалися в Харкові. І відновити ці виробництва найімовірніше вже не вдасться, оскільки на них використовувалося унікальне обладнання, що найчастіше існувало в одному екземплярі, — розповів «Апострофу» військовий експерт Михайло Жирохов. — Крім того, можливо, в цьому не буде й потреби, оскільки в Україні випускалися танки радянського зразка, для яких багато комплектуючих поставлялися з Росії та інших пострадянських країн».
Тим не менш, військове виробництво потроху оживає. Хоча, як для країни, яка воює, тим паче з потужним виробничим потенціалом — занадто повільно.
«Навряд чи можна говорити про переведення економіки на воєнні рейки, — каже Жирохов. — Я не можу навести приклад, коли цивільне підприємство перейшло б на виробництво військової продукції. Росте виробництво військової амуніції — бронежилетів, касок тощо. Але це також відбувається на спеціалізованих підприємствах, які від самого початку були під це заточені».
За його словами, можна говорити про збільшення випуску броньованих машин.
«До повномасштабного вторгнення це було фактично гаражне виробництво. Зараз воно розосереджене по різних регіонах і зросло. Однак поки що все ще рано говорити про масовість, — розповідає експерт. — Виробляються також вітчизняні САУ «Богдана» та ракети «Нептун», але також у невеликій кількості».
Найдинамічніше сьогодні в Україні розвивається виробництво безпілотних систем. Втім і у цьому секторі ми що не можемо повністю покрити потреби армії.
