Українська влада продовжує розглядати різні зміни у підходах для бронювання від мобілізації військовозобов’язаних, які потрібні на підприємствах. За основу ставиться принцип «бронь в обмін на гроші». Наскільки потрібний такий, зізнаємося чесно, досить дискримінаційний підхід – з’ясовував «Апостроф«.
Чинні правила
Наразі діє процедура бронювання військовозобов’язаних, схвалена 27 січня 2023 року урядовою постановою №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Бронюванню підлягають працюючі військовозобов’язані:
– в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;
— на підприємствах, в установах та організаціях, яким встановлені мобілізаційні завдання (замовлення), якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
— на підприємствах, установах та організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт та послуг, необхідних для забезпечення потреб ЗСУ та інших військових формувань;
— на підприємствах, установах та організаціях, які критично важливі для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення у особливий період.
Постанова №76 передбачає, що бронюванню підлягають керівники та заступники підприємств, а також 50% кількості військовозобов’язаних працівників. При цьому для чиновників термін дії броні дорівнює терміну проведення мобілізації (тобто безстроково з огляду на те, що мобілізація у нас продовжується кожні 90 діб). А для військовозобов’язаних, які працюють у реальному секторі економіки, броня діє півроку і її потрібно регулярно продовжувати.
Так, документ не є ідеальним. Не цілком справедливо: чиновник фактично звільняється від служби в армії, а у цінного працівника та його начальника постійний головний біль – поки вкотре оформлятимеш папери, людину і мобілізувати можуть. Знову ж таки, документ несе певні корупційні ризики: «свою» людину можна влаштувати на критично важливе підприємство, і буває так, що бронювання від мобілізації отримують аж ніяк не найцінніші фахівці.
До речі, цікавий момент. Як розповідав улітку 2023 року заступник міністра економіки Ігор Фоменко, на той момент в Україні було заброньовано понад 500 тисяч військовозобов’язаних. А за словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, станом на початок березня броню від мобілізації мають уже близько 700 тисяч людей.
Але в будь-якому разі, сам по собі чинний принцип бронювання зрозумілий: якщо ти фахівець, необхідний державі не на фронті, а в тилу, тебе залишать на підприємстві.
«Єдине, що постанову №76 непогано було б трохи підкоригувати, прописавши чіткіші критерії – які саме підприємства мають право клопотати про своїх співробітників, щоб вони отримали відстрочку. Це потрібно для того, щоб не дозволяти використовувати бронювання як ще одну лазівку від мобілізації», – каже «Апострофу» адвокат, колишній працівник Київської міської прокуратури Олександр Поливач.
Більше грошей – міцніша броня?
Але наприкінці 2023 року як у виконавчій, так і в законодавчій гілках влади почалися розмови про те, що під час військового стану непогано було б бронювати від мобілізації працівників, які мають високу зарплату. І почали не лише говорити, а й розробляти відповідні документи.
Так, один із законопроектів із бронювання розробляється за активної участі голови парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитра Наталухи. Суть проекту: підприємства із виключно «білими» зарплатами та без заборгованостей зі сплати податків зможуть забронювати важливий для себе персонал за фіксовану щомісячну суму – 20 тисяч гривень. При цьому співробітник продовжує одержувати зарплату. Чи це критично важливе підприємство, і чи працює воно на «оборонку» – не має значення. Забронювати можна не більше 50% співробітників і на термін не більше року.
«У своїх розрахунках ми зупинилися саме на 20 тисячах. Виходячи насамперед із мінімальної зарплати військовослужбовця. Я вважаю цей показник найбільш наближеним до справедливості, бо якщо ти не воюєш, то продовжуєш працювати. І за тебе платять ще одну зарплату на утримання військовослужбовця», – каже Дмитро Наталуха.
Альтернативна модель бронювання розробляється в Офісі президента. Попередньо може йтися про бронювання працівників, які сплачують 6 тисяч гривень ПДФО на місяць (для такої суми податку потрібно отримувати зарплату не менше 33,4 тисячі). Також 22% окладу має сплатити роботодавець як єдиний соціальний внесок. Ще обговорювані варіанти: щомісячна «біла» зарплата військовозобов’язаного у розмірі від 35 000 грн, бронювання працівника, за якого роботодавець сплачує близько 14,5 тисяч гривень єдиного соціального внеску – що відповідає зарплаті 66 тисяч.
Слід зазначити, що такі законодавчі ініціативи викликали у суспільстві бурхливе обурення – очевидна сегрегація громадян за майновим цензом. Мовляв, «чому я маю воювати, а сусід відкупиться?». Подібна норма була відхилена депутатами під час розгляду законопроекту про мобілізацію. Але, незважаючи на це, з аналогічною ініціативою днями виступив уже прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Щоправда, жодної конкретики не повідомив.
«Середня зарплата, рівень сплати податків як людиною, так і компанією, вплив підприємства чи галузі на економіку — це рамка майбутньої системи бронювання, над якою ми працюємо», — зазначив прем’єр, додавши, що зміни у бронюванні потрібні, тому що для утримання армії держава покладається виключно на власні ресурси.
«Вісім працюючих людей повинні забезпечувати одну людину, яка нас захищає, ризикує своїм життям на фронті. Якщо співвідношення менше, тоді ефективність втрачається. Це означає, що ми не матимемо можливості забезпечити наші сили безпеки та оборони», – каже Шмигаль.
Тут цікавий момент – у своїй промові наприкінці 2023 року Володимир Зеленський говорив, що для утримання одного військового необхідно шість цивільних, що сплачують податки. Тепер їх, виявляється, потрібно вже вісім. А лише два місяці минуло.
Лазівка для багатих
Але нова ініціатива прем’єр-міністра проблему утримання військових – за рахунок збільшення кількості цивільних платників податків – в жодному разі не вирішить.
«Насправді нам потрібна не додаткова кількість платників податків, а додаткові податкові надходження. Можна просто попрацювати з тими «схемами», які зараз існують: щодо акцизу на тютюн, бензин. Митниця – там взагалі десятки мільярдів гривень. Більш раціональне використання бюджетних коштів також дозволить знайти значні суми для фінансування потреб армії», — каже «Апострофу» керівник аналітичного спрямування мережі «АНТС» Ілля Несходовський.
Ще один важливий момент. Зізнаємося чесно, чи багато зараз підприємств, керівники яких можуть дозволити собі платити за свого співробітника додаткові 20 тисяч гривень на місяць? Про 66 тисяч гривень «білої» зарплати – взагалі казати смішно. Це можуть бути хіба що «айтішники», що працюють на Захід. Але вони у переважній більшості реєструються як приватні підприємці.
«Маячня сивої кобили! Брехня повинна мати сенс, насамперед з точки зору забезпечення безперебійності роботи економіки та інфраструктури. Слюсар чи сантехнік апріорі не можуть отримувати більше IT-фахівця. Але уявіть собі місто без слюсарів і сантехніків… А тут пропонують «не важливо який ти фахівець, але якщо зарплата велика, то у тебе бронювання». Але має значення, не яка у тебе зарплата, а що ти робиш і як ця діяльність співвідноситься із завданнями економіки воєнного часу. Керівник держкомпанії, що отримує 1-2 мільйони в місяць, але заганяє компанію в борги, або вона не виконує план з випуску продукції — готовий кандидат на «нуль», в штурмовики. А електрик Вася, який забезпечує безперебійну роботу підстанції 750 кВт — недоторканний взагалі! Ще й з охороною має ходити», – каже «Апострофу» кандидат наук із державного управління Юрій Гаврилечко.
Одним словом, якщо подібні ініціативи щодо бронювання і будуть ухвалені, то це, швидше за все, стане черговою лазівкою від мобілізації. Легальний, так би мовити, відкуп багатих від армії.
«І цим насамперед скористаються фінансисти, а не реальний сектор економіки. Краще б подумали про невеликі підприємства, які працюють на оборонку. У них, можливо, невеликі обороти та невисокі зарплати, але вони можуть робити щось дуже важливе для армії», – підбиває підсумок у розмові з «Апострофом» політолог, керуючий партнер «Національної антикризової групи» Тарас Загородній.
