У Верховній Раді спостерігається все більш напружена ситуація з роботою депутатського корпусу. За весь березень вони збиралися лише двічі — 14 та 20 березня. Цього тижня народні обранці проголосували «аж» за 4 закони. При тому, що десятки законопроектів уже давно підготовлені і лише чекають своєї черги. Що відбувається у парламенті, пояснює «Апостроф«.
Падіння мотивації
«Апострофу» давно доводилось чути від багатьох співрозмовників у Верховній Раді, що частина депутатів дуже б хотіла скласти мандати. У чому ключові причини таких дивних бажань? Це і зменшення впливовості мандату, і всілякі обмеження – зокрема, постійна морока з фінансовим моніторингом. І зрештою, суто психологічний фактор, як би це не виглядало на тлі сотень тисяч українців, що зараз на фронті.
«Воно десь і зрозуміло, тому що деякі депутати йшли в Верховну Раду умовно мирної країни, бачили себе політиками, такого, скажімо, скоріше, цивільного варіанту. А тут зрозуміло, що війна затягується, що робота в Верховній Раді може бути набагато тривалішою, ніж планувалося. І не кожен депутат, навіть в психологічному плані, може цей тягар нести тривалий час, якщо можна це назвати тягарем відповідальності», — каже «Апострофу» віце-президент аналітичного центру «Політика» Олег Лісний.
Наприкінці січня голова фракції Слуга народу Давид Арахамія заявив, що у президентській фракції лежить 17 заяв на складання мандату. Утім, говорять і про значно більші цифри.
«Як на мене, 30-40 заяв про відставку, про які заявляють окремі політики, це аномально велика кількість. Тому що, наприклад, впродовж 2023-го року склали мандати лише 17 народних депутатів. Але серед них, більша половина – це ті, кого позбавили громадянства. Це Шуфрич, Деркач, Козак, це депутати з колишньої ОПЗЖ, для яких це спосіб заховатися, розчинитися просто в теплому повітрі Дубаю», — ділиться спостереженнями з «Апострофом» голова ВГО «Комітет виборців України» Олексій Кошель.
Позиція Банкової
Треба визнати, Банкова таки зберігає можливості за потреби назбирати достатню кількість голосів у залі, у більшості випадків. Хоча і бувають збої. Про один з них, пов’язаний з законом про мобілізацію, «Апостроф» нещодавно писав. Головним джерелом запасних голосів, як і раніше, залишаються депутатські групи. Серед іншого, з колишньої ОПЗЖ.
«Ми проаналізували роботу парламенту за перші півтора роки Великої війни з Росією. Результати голосування за законопроекти, які стають законами, наприклад, у «Слуги народу» і у групи «Довіра», майже однакові. Там різниця лише кілька відсотків в межах похибки. Дуже невелике відставання у депутатської групи «За майбутнє». Тобто Банкова все ж має чарівну кнопку, якою може натискати на ті чи інші групи і забезпечити достатньо результативні голосування», — зазначає Олексій Кошель.
Досить показово, що голосування за законопроект про мобілізацію в першому читанні також підтримали дві депутатські групи з колишньої ОПЗЖ. Хоча лідер однієї з них, одіозний Юрій Бойко, напередодні публічно заявляв, що виступає проти.
Ліньки?
На це все накладається той факт, що далеко не всі важливі голосування є цікавими для Офісу Президента, чи самого голови держави. Під значну частину рішень голоси ніхто не збирає. Приміром, під час засідання, яке відбулося у середу, 20 березня, депутати пройшли лише третину запланованого.
«Сьогодні має місце затяжна і дуже глибока парламентська криза. Ми її зачатки спостерігали іще минулого року, коли на розгляд Верховної Ради не вносились важливі урядові законопроекти, які були подані Кабінетом міністрів. Тоді провалювалися і затягувалися на місяці, а то й навіть на роки так звані військові законопроекти, які були спрямовані на підтримку обороноздатності України», — підкреслює Олексій Кошель.
У цьому контексті не варто забувати і про те, що Банковій часто простіше перекинути відповідальність за непопулярні рішення на депутатів. Яскравий приклад – згаданий вище законопроект про мобілізацію.
З іншого боку, окремі опозиційні фракції таки використовують майданчик Ради для піару, а не реальної роботи.
«Є дві групи законопроектів, які мають голосуватися, і вони, як і для Офісу, так і для Верховної Ради дуже важливі. Перше, це про мобілізацію, а також євроінтеграційний пакет. Який, за великим рахунком, ніхто не заперечує, що його треба ухвалювати. Але, наскільки я знаю, дуже багато ще внесено законодавчого «спаму», — зазначає Олег Лісний.
За словами політолога, зараз дуже на часі широкі консультації між головами фракцій та депутатських груп, та Офісу Президента, аби домовитися про спільну роботу на перемогу.
«Пасивність депутатів може негативно вплинути на обороноздатність країни. Умовно, коли наступного разу будуть голосувати за продовження воєнного стану. Чи будуть депутати в залі, чи проголосують вони – це теж одне із питань«, — резюмує Олег Лісний.
Скільки все це коштує
Є ще один момент, коли йдеться про роботу Верховної Ради. Це зарплати, в умовах, коли кожна гривня дорога і мала б працювати на перемогу. До слова, на зарплати нардепам у 2024 році було виділено близько 945 млн грн.
І в цьому контексті не варто забувати про вічну проблему депутатських прогулів. Протягом всіх дев’яти скликань Ради було кілька спроб вирішити це питання. Остання – у 2019 році. Ще недосвідчені “Слуги народу” під тиском тодішнього голови ОП Андрія Богдана змінили регламент Ради. Тож, якщо нардеп пропускав більше 30% пленарних засідань, йому не виплачували так звані “депутатські” — відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень.
Доходило до серйозних сум. Так, у 2020 році депутатам недоплатили більше 30 мільйонів гривень. Однак, зараз депутатам не варто хвилюватися. Як з’ясував «Апостроф», з початком Великої війни накладення штрафів призупинили – на час воєнного стану. Мовляв, в умовах російського вторгнення багатьом депутатам потрібно бути на округах. З іншого боку, всім нардепам які “з кінцями” покинули Україну, (переважно з числа колишньої ОПЗЖ) виплати все ж таки зупинили.
