По мірі того, як Україна ефективно знищує російські НПЗ в тилу ворога, на міжнародному рівні окремі лідери висловлюють стурбованість. Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що його країна не підтримувала удари по російській території. Та особливо цинічна заява прозвучала від речника Генсека ООН. Чому ця міжнародна організація вона постійно демонструє свою безсилість і часто обирає сторону російського агресора, читайте у матеріалі «Апострофа«.

У середу, 3 квітня, речник Генсека ООН Стефан Дюжаррік засудив атаку українських безпілотників на об’єкти на території Росії.

«Ми виступаємо проти всіх нападів на цивільну інфраструктуру та закликаємо їх припинити», – відповів він на запитання росіян.

Водночас речник Генсека звернув увагу, що тривають атаки і на критично важливу інфраструктуру в Україні, але не закликав Росію припинити удари.

Президент Зеленський уже відповів на таку заяву.

«Мені здається, для того, щоб врешті зрозуміти, як вижити в Харкові, як людям жити без світла, без води, треба, напевно, людям приїжджати, дивитися, а потім щось засуджувати або ні. Росія, окрім сили, нічого не розуміє», — заявив Володимир Зеленський на спільній прес-конференції з президентом Фінляндії Александром Стуббом.

Природа ООН

Такі заяви загалом є характерними для ООН. І не раз дратували країни, що піддалися зовнішній агресії.

«Ця організація, її основним мандатом є підтримання миру і запобігання війнам. Тобто вона виступає взагалі так в силу свого статуту проти будь-якої ескалації воєнних дій. Якщо такі заяви робляться, то це можна вважати точкою зору чиновників ООН. Це з одного боку. З іншого, міжнародне право дозволяє жертві агресії обороняти себе, — каже «Апострофу» дипломат, експерт-міжнародник Ярослав Войтко, — Але якщо Україна стала жертвою агресії, вона має право захищатися такими способами, які вона вважає за потрібні, в тому числі, знищувати військовий і промисловий потенціал Російської Федерації».

Разом з тим, замість голослівних заяв чиновникам з ООН слід було б зосередитися на вирішенні справжніх, а не надуманих проблем.

«Ця війна показала абсолютно неспроможність цілого ряду міжнародних організацій. На превеликий жаль, і ООН, і Рада безпеки ООН, і особисто генсек цілковито неспроможні. Що говорити, якщо, припустимо, контртерористичне управління ООН очолює російський дипломат (Володимир Воронков — «Апостроф»)», — каже у розмові з редакцією політичний експерт Костянтин Матвієнко.

Це стосується і дочірніх структур ООН — Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, МАГАТЕ, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ та інші.

«Те, що відбувається зараз на Запорізькій атомній станції — загроза всесвітнього масштабу, а МАГАТЕ відбувається якимись там другорядними заявами, не попереджає людство про небезпеку. Або візьміть міжнародні установи, які опікуються правами дитини. Ці організації роками споживали бюджети платників податків цивілізованих країн, але виявили свою цілковиту несистемність і некомпетентність», — підкреслює Костянтин Матвієнко.

На 2024 рік ООН у донорів запросила 4,2 млрд дол. США для підтримки України та біженців.

«Гуманітарні агенції ООН та партнерські організації працюють на місцях, надаючи населенню будівельні матеріали для ремонту будинків, а також предмети першої необхідності, зимовий одяг та теплі ковдри», — йдеться на сайті ООН.

Разом з тим, навіть з гуманітарною допомогою ООН не завжди дає ради. Останній, але не єдиний приклад: 22 березня Мінагрополітики звинуватило українське представництво Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) у зриві міжнародної допомоги. Про це йдеться у заяві Мінагрополітики. До міністерства звернулися представники профільних асоціацій, малі та середні фермери, які повідомили, що ФАО не виконує, виконує не повністю або виконує невчасно деякі з міжнародних проєктів допомоги постраждалим від війни регіонам.

Реформа: розмови без діла

Про необхідність щось змінювати в ООН говорять вже років двадцять. Однак далі розмов справа ніяк не йде. Перш за все, мова про те, аби зробити Раду Безпеки ООН дієвою, забравши у постійних членів право вето. Зараз саме ця опція для Росії та Китаю блокує притягнення до відповідальності.

«Поки що навіть серед тих п’яти постійних членів Радбезу немає консенсусу щодо того, яким чином це зробити. Скажімо, китайці не хочуть робити реформу, Франція, Великобританія, Сполучені Штати поки що не знають механізмів, які би в рамках міжнародно-правового поля дозволили б це робити», — зазначає Ярослав Войтко.

Реформу ООН можна було б запустити через Генеральну Асамблею — збори усіх країн-членів цієї організації. Для цього потрібно принаймні 100 голосів із 193.

«Але поки що це дуже складно зробити, тому що Росія, справді, має вплив на країни Глобального півдня — Індію, Китай, інші. Тому тільки силами, скажімо, західного цивілізованого співтовариства це зробити не вдасться», — каже Ярослав Войтко.

Є ще один аспект роботи ООН — зменшити бюрократію та внутрішні процедури у щоденній роботі. Але вже тут зміни можуть блокуватися на рівні апарату — для працівників ООН нинішній стан справ комфортний: зарплати високі, роботи не так багато. Тому поки що залишається працювати з тим, що є.

У нинішньому стані Організація об’єднаних націй може бути корисною для України, перш за все, як трибуна та місце для розмов з тими країнами, де у нас нема власних представництв.

«Це такий майданчик, на якому можна вирішувати і багатосторонні, і двосторонні проблеми. Скажімо, Україна не має в багатьох країнах посольств. Але їх делегації бувають в ООН (перш за все, на Генасамблеї — «Апостроф»)», — пояснює Ярослав Войтко.

У свою чергу, Костянтин Матвієнко переконаний, що після перемоги потрібно принаймні ставити питання про вихід з ООН, якщо її таки не почнуть реформувати.

«Зараз Україна не може вийти з ООН. Але коли війна закінчиться, ми маємо поставити на порядок денний доцільність перебування України в організації«, — вважає Костянтин Матвієнко.

Комментарии