Минулими вихідними у двох сусідніх з Україною європейських країнах Польщі та Словаччини відбулися вибори. Поляки обирали місцеві органи влади, а словаки – президента. Щодо Польщі, то за попередніми підсумками, дві основні політичні сили «Право і справедливість» та «Громадянська коаліція» йдуть, як кажуть, «ніздря в ніздрю». А у Словаччині новим президентом став проросійський Петер Пеллегріні. Про те, які зміни у відносинах варто очікувати між Україною та цими країнами, розбирався «Апостроф«.
Стратегія «Анаконда»
На виборах президента Словаччини перемогу здобув спікер парламенту та голова партії «Голос – соціальна демократія», що входить до правлячої коаліції Петера Пеллегріні. Він виграв у другому турі у свого опонента — члена ліберальної партії «Свобода та солідарність» прозахідного кар’єрного дипломата, екс-главу МЗС Івана Корчока. Згідно з даними словацького виборчкому, Пеллегріні набрав 53,12% голосів виборців, а Корчок отримав 46,87%.
Пізно ввечері в суботу, після попереднього підрахунку голосів, Іван Корчок визнав свою поразку, заявивши, що розчарований та пригнічений, «але як спортсмен має поважати результат».
А Петер Пеллегріні результатом, природно, задоволений і в червні він замінить ліберального проукраїнського президента Зузану Чапутову, яка хоч і має підтримку у словацькому суспільстві, не стала висувати свою кандидатуру, як вона заявила, з особистих причин.
Власне, в результаті президентських виборів у Словаччині експерти особливо не сумнівалися з двох причин. Перша – згідно з опитуваннями, за кілька місяців до них, соратник чинного прем’єра країни Роберта Фіцо Петер Пеллегріні випереджав Корчока майже на 10%.
Проте Корчок все ж таки зміг наростити свою електоральну базу, залучаючи різні групи в опозиції і таким чином у першому турі виборів він несподівано випередив Пеллегріні на 5%. Але цієї переваги для загальної перемоги не вистачило. Другий тур очікувано залишився за соратником Фіцо — Пелегріні.
Друга причина полягає в тому, що Словаччина парламентська республіка та функції президента в ній радше церемоніальні. Він особливо не впливає на політику країни.
Тепер, після перемоги союзника Фіцо, влада у Словаччині буде по суті в одних руках, як в Угорщині. А знаючи негативне ставлення Фіцо до України, можна констатувати, що на підтримку словацької влади розраховувати не варто.
«Словаччина тепер повністю приєдналася до антиукраїнської політики Угорщини Орбана на базі залежності та лояльності до путінської Росії та відкритої підтримки її агресії проти України, — зазначив у розмові з «Апострофом» політолог Віктор Небоженко, — Контроль Кремля над Угорщиною та Словаччиною не лише погіршує становище України в Європі, але й принижує Європейську спільноту, підриваючи її внутрішньополітичну єдність».
На думку політолога, результатами виборів у Словаччині Путін ударив по тилах України.
«70 років тому на Заході з’явилася стратегія «Анаконда», це коли СРСР оточили американськими військовими базами. Так от тепер подібну стратегію реалізує Путін. Він робить все можливе, щоб на кордонах України були країни з антиукраїнською владою. Серед них уже Угорщина, Словаччина і, частково, Польща. Для Путіна це важливо, оскільки через західні кордони до нас надходить допомога, і йому цю допомогу потрібно заблокувати», — пояснює Небоженко.
У свою чергу експерт-міжнародник Володимир Воля закликає не драматизувати ситуацію.
«Так, зараз вся влада у Словаччині сконцентрувалася в руках Фіцо, оскільки президент не впливає на політику країни. Але так було й раніше. Фіцо робить антиукраїнські заяви і обіцяє не передавати Україні зброю, так у них нічого вже передавати, — каже Воля, — А щодо інших рішень щодо Євросоюзу та НАТО, то жодне з них Фіцо не блокував».
За словами експерта, у політиці Словаччини щодо України з обранням нового президента нічого не зміниться.
Думають про себе
Щодо підсумків місцевих виборів у Польщі, то, на думку експертів, сподіватися після них на якесь зниження градуса напруженості у наших взаєминах теж не варто. А підсумки такі. Основні суперники, колишня партія влади «Право та справедливість та нинішня «Громадянська коаліція» Дональда Туска, виступили на рівних.
Польський виборчком зафіксував, що «ПіС» здобула найбільшу підтримку серед мешканців сільської місцевості та невеликих містечок, тоді як «Громадянська коаліція» – у великих містах.
«Нічого незвичайного не сталося. Вибори зафіксували паритет політсил. У кожної з них свій електорат, і вони з ним грають. Політична криза у Польщі продовжуватиметься», — каже Володимир Воля.
Такої думки дотримується і директор Інституту світової політики Євген Магда.
«Внутрішньополітичну ситуацію в Польщі вибори до місцевих органів влади не змінять. Політична криза продовжуватиметься. І Качинський, і Туск думатимуть про владу на місцях. Крім того, ці політичні сили мають і внутрішні проблеми, які також треба вирішувати», — зазначив Магда.
На відносини з Україною місцеві вибори також ніяк не вплинуть. Все залишиться як є.
«Жоден польський політик зараз не думатиме про те, як піти на якийсь компроміс з Україною за рахунок свого електорату», — зазначає Євген Магда.
«Ми маємо нарешті зрозуміти, що польський світ не є україноцентричним», — наголошує експерт.
За словами Євгена Магди, робити якісь висновки із польських виборів ще зарано.
«Цьогорічна виборча компанія майже відразу перетікає в іншу – вибори до Європарламенту, які відбудуться у червні. Висновки можна буде зробити лише у червні, коли стане зрозуміло, яка з польських політсил візьме більше місць. А нам залишається лише чекати», — резюмує Євген Магда.
