Напередодні Великодня на схід вже їдуть волонтерські та поштові автівки, завантажені пасками, ковбасою, крашанками. От тільки самі бійці, в один голос з волонтерами, просять не надсилати багато їжі. Журналістка Коротко про дізналася у військових, чому вони відмовляються від домашніх харчів і що ж саме хочуть отримати на Великдень, а також про те, хто дійсно потребує уваги, особливо на свята.
Уточнюйте потреби
Ох ця щедра українська душа! Завжди хочемо нагодувати всіх. Тим паче бійців, які зараз боронять державу, та ще й напередодні Великодня. От тільки самі військові просять: досить пасок та ковбасок!
Ось на що перетворилися вареники без холодильника, які передали бійцям волонтери. Фото: ФБ Oleksii Konovalec (Roger)
— Кожного року одне і те ж: на Великдень отримуємо домашні гостинці десятками ящиків, — розповідає Коротко про військовий Олександр. – Хочеться домашніх смаколиків, але, люди, майте міру! Ми фізично не зможемо з’їсти сотні пасок, кілограми ковбаси та шинки, десятки крашанок! Це все привозять волонтери, ще й наші рідні передають. І ділимося з іншими підрозділами, і з місцевими, але все одно багато їжі псується. Своїм родичам я взагалі заборонив висилати мені те, що я не просив. Тепер пишу для них списки.
Так, бійці не проти домашніх пасок, але просять попередньо уточнити запити у них же. І радять пам’ятати, що за кілька кілометрів від лінії фронту бувають перебої з електрикою, часто немає холодильника (або лише один, куди усі харчі не вмістяться).
До того ж є підрозділи, які часто змінюють місце дислокації. І у разі переїзду харчі з собою, зрозуміло, беруть по мінімуму. А як же відра вареників, які наготували наші господині? На жаль, доводиться викидати.
— Наша польова кухня — не ресторан з мішленівською зіркою, але їсти можна, — жартує Олександр. – А якщо хочете передати на Великдень щось з харчів, найкраще – це шоколадні батончики типу «снікерсыв» та енергетики (напої). І ще цигарки. От цьому ми завжди раді.
Отож, дякуючи підказкам бійців, які зараз на передовій, ми склали список продуктів, на які завжди чекають бійці:
- кава та чай (у стіках та пакетиках),
- цукерки та шоколад (саме у вигляді батончиків),
- горіхи,
- сухе печиво,
- паштети, але в невеликих та герметично закритих жерстяних банках (ніякого скла!).
І ще завжди тішаться дитячими малюнками та записками від самих господинь. Усе уважно читають, а малюнками прикрашають стіни тимчасового помешкання. Кажуть, такі вісточки зігрівають серце кожного, навіть найбільш суворого бійця.
Напередодні Великодня на схід вже їдуть волонтерські та поштові автівки, під стелю завантажені пасками, ковбасою, крашанками. Фото: voladm.gov.ua
Важливі навіть кілька гривень
Дехто з чутливих мам та бабусь вже схопилися за серце: як наші хлопчики будуть там, на війні, без домашньої паски? Але і волонтери нагадують: краще направити свої ресурси не на випічку та м’ясне, а на більш важливі речі.
— От саме зараз ми готуємо на передову машину, — розповідає Коротко про львівський волонтер Ярослав. – І я категорично не беру ніяких продуктів. Узагалі! Поки та їжа доїде до місця призначення, то велике питання, чи її взагалі можна буде їсти. Та й навіть малий донат краще за велику паску. Нашим бійцям завжди треба квадрокоптери, автівки, прилади нічного бачення, ноутбуки, ті ж саперські сумки та щупи (гостра металева палиця певного розміру для пошуку мін. — Авт.)!
Також на фронті завжди потрібні:
- Сухі душі
- Якісні шкарпетки
- Білизна
- Гумові капці
- Вологі серветки
- Спреї для ніг
- Дитяча присипка
Але перш за все — донати. Ось що краще для бійців за будь-які смаколики та передачі. І самі військові, і волонтери нагадують: донати, навіть в 10-20 гривень, важливі завжди. «Та що там ті 10 гривень», — подумаєте ви. Так, зовсім мала сума, але за ці гривні волонтери можуть придбати кілька гайок чи болтів для ремонту військової техніки або ж докладуть, аби придбати металолом на шрапнель у «подарунок» окупантам.
Та повернімося до пасок. Якщо все ж хочете пригостити домашніми стравами військових, то можна запропонувати свою допомогу у будь-якому найближчому госпіталі. Багато тамтешніх пацієнтів не місцеві, та й родичі до багатьох приїздять лише час від часу.
— А є хлопці, які нікого з близьких не мають, — каже волонтер Ярослав. – Ми їх відвідуємо, збираємо те, що необхідно. Ось туди передаємо випічку, торти, фрукти, якісь домашні страви. Поранені, до речі, дуже рідко щось просять. Це ще треба прикласти зусиль, розпитати людину, що саме вона потребує. Але всі ми люди, розуміємо, що хочуть хлопці — і пельменів поїсти, і паску, і пляцка домашнього.
Навіть малий донат краще за велику паску. Фото: voladm.gov.ua
Важливо!
Робіть добро з розумом. Волонтери нагадують і наполегливо просять не лізти із зайвими запитаннями до поранених та не втомлювати бійців розмовами. Зазвичай усі вони проходять лікування і у психотерапевта, тому певні спогади з війни можуть погіршити моральний стан бійця.
