Російські війська намагаються просуватися північно-східною частиною Харківської області, активно тиснувши на Сили оборони України в районі міста Вовчанськ та населеного пункту Липці, яке потенційно може розглядатися як можливий плацдарм для виходу у бік Харкова. Збройні сили України стримують натиск ворога, але виникає низка питань, серед яких основне: чому наступ росіян на цій ділянці держкордону України з РФ став у певному сенсі «несподіванкою», а також як саме місцеві адміністрації готувалися до оборони території. Чому окупанти змогли так швидко підійти впритул до Вовчанська, а також які перспективи оборони міста та найближчих населених пунктів, читайте у матеріалі «Апострофа«.
Чесні відповіді можуть не сподобатися
Згідно з повідомленнями Генштабу ЗСУ, станом на 13 травня в районі міста Вовчанськ на Харківщині росіяни досягли тактичних успіхів, проте загалом ситуація на вказаному напрямі залишається складною.
За даними українського командування, окупанти задіяли значні сили для наступу на Вовчанськ — до п’яти батальйонів — і виявляють байдужість до власних втрат. За добу на цьому напрямі російські загарбники втратили понад сто солдатів.
У Генштабі визнали, що ворог має тактичний успіх на цьому напрямі, а загальна ситуація на Харківському напрямку описується як складна і така, що динамічно змінюється.
Бої йдуть на напрямках Пильна – Лук’янці, Пильна – Глибоке, Пильна – Олійникове, Муром – Бугруватка. Росіяни також проводять штурмові дії на напрямках Стрілеча — Глибоке, Олійникове — Глибоке, Олійникове — Лук’янці, Муром — Стариця, Плетенівка — Тихе.
«Наступ росіян у Харківській області, про який говорили наші військові та розвідка і про який попереджали західні партнери, чомусь став «несподіваністю». Росіяни всього за чотири дні змогли практично без особливих перешкод перетнути кордон, захопити чимало території. Виникає питання: що у нас з підготовкою, з мінними загородженнями та фортифікаційними спорудами? Судячи з того, що в умовах активних атак противника командування змінює керівництво ОТУВ «Харків» (на чолі ОТУВ став генерал Михайло Драпатий — «Апостроф») чесні відповіді на такі питання багатьом можуть не сподобатися«, — каже «Апострофу» політичний аналітик, експерт із ракетних озброєнь Олександр Кочетков.
Спроба оточення
На світанку 10 травня російські війська зробили спробу прориву української оборони під Вовчанськом у Харківській області. У Білому домі, коментуючи ці події, висловили припущення про підготовку російських окупантів до масштабнішого наступу на Харків. Уранці наступного дня, 11 травня, ЗМІ повідомили про поновлення штурмових дій російськими військами біля села Глибоке Харківщини.
Станом на 12 травня російські окупаційні сили активізували наступальні операції у двох ключових напрямках у Харківській області, захопивши при цьому кілька населених пунктів. Однак, згідно з останнім звітом американського Інституту вивчення війни (ISW), основною стратегічною метою російських військ є наступ на Вовчанськ та спроба його оточення.
Цього ж дня командир підрозділу розвідки Збройних сил України Денис Ярославський зробив заяву, яка викликала серйозний резонанс. Він повідомив, що у Вовчанську розгорнулися вуличні бої та наголосив, що укріплення та мінні поля на кордоні області, через яку просувалися окупанти, були відсутні.
«Сьогодні ударна аеророзвідка 1 СБ 57-ї бригади зупинила просування Шторм Z, бригадна арта спрацювала чудово і добила роту Z разом з їхньою технікою вогневої підтримки. Але ворог стягує резерви. Почалися вуличні бої, місто оточують. Кажу це, тому що ми можемо загинути і правду ніхто не почує. А навіщо тоді все?!», — заявив Денис Ярославський.
Український військовий оглядач Костянтин Машовець зазначив, що російські війська просунулися на 2,5 км на Вовчанському напрямку. Він також вказав на перекидання не менше чотирьох мотострілкових батальйонів 11-го армійського корпусу (Ленінградський військовий округ) у Вовчанськ. На відміну від цього, російські військові кореспонденти стверджують, що окупанти нібито просунулися на 7 км уздовж 30-кілометрового фронту на цьому напрямі.
Крім того, російські сили також досягли певних успіхів у напрямку села Липці на північ від Харкова та продовжують обмежені наступальні дії у цьому районі. Геолокаційні дані від 12 травня показують, що війська РФ просунулися до південної околиці села Пильна та на північ від села Лук’янці, яке знаходиться на північний схід від Липці. Джерела як у Росії, так і в Україні повідомляли про бої на Липцівському напрямку біля Глибокого та Лук’янців.
Український військовий оглядач також наголосив, що наступ на Липці є допоміжною операцією для основних дій російських військ на Вовчанському напрямку та зазначив, що окупанти просунулися на 3,2-3,7 км у напрямку Глибокого та Лук’янців. Російські сили брали участь у обстрілі мостів через прилеглі водоймища, прагнучи тим самим ізолювати українських захисників Вовчанська від підтримки з інших районів.
Виключати нічого не можна
Як вважають в ISW, «мовчазна заборона» західних партнерів бити іноземною зброєю територією РФ, зокрема, привела до того, що росіяни змогли зібрати на території Білгородської області сили для кидка з боку Волчанська і безперешкодно організували логістику.
Водночас це не знімає відповідальності з представників місцевих військово-цивільних адміністрацій, які й були основними замовниками та розпорядниками коштів на будівництво фортифікаційних споруд, а безпосередніми роботами займалися приватні підприємства, які виграли тендери. Голова Вовчанської ВДА Тамаз Гамбарашвілі у коментарі журналістам наполягає, що оборонні споруди в місті збудували, але «не так щільно» через постійні обстріли.
Такі аргументи не влаштували спостерігачів та військових експертів, зокрема і тому, що окупанти якось змогли побудувати на території окупованих районів на південному сході горезвісну «лінію Суровікіна», незважаючи на активність Сил оборони України. І чому близькість території РФ у такій ситуації може бути аргументом, який пояснює якість та стан оборонних споруд у районі Вовчанська?
«Якщо узагальнити інформацію, що надходить від військових, то по всій лінії фронту ситуація з фортифікацією виглядає якоюсь пунктирною лінією: місцями вони є, а місцями їх немає. При цьому військові скаржаться, що їх у деяких випадках змушували підписувати акти прийому споруд, які не були до кінця готовими. Сукупно все це ставить питання рубом, чим саме займалися військово-цивільні та обласні адміністрації.Тут уже без жорстких організаційних висновків з боку Офісу президента вже не обійтися, інакше виникнуть питання, до чого ми взагалі йдемо з такою оборонною підготовкою«, – каже «Апострофу» військовий експерт Іван Ступак.
Станом на вечір 13 травня ситуація виглядає так: якщо Сили оборони Україна продовжують утримувати Вовчанськ, то він з високою ймовірністю може бути повністю знищений за рахунок масованого використання авіабомб, як раніше це було з Авдіївкою та Бахмутом. Знов-таки, окупанти користуються тим, що місто знаходиться практично на кордоні.
«Якщо ж буде ухвалено рішення про те, щоб тимчасово відійти з займаних позицій на більш вигідні з метою збереження життя воїнів та техніки, то Вовчанськ тимчасово опиниться в окупації. І далі вже від нас залежатиме, як саме ми його звільнятимемо«, — резюмував Іван Ступак.
