Російські окупанти продовжують тиснути на Сили оборони на північному сході Харківської області, де особливо активні бої йдуть за Вовчанськ та населений пункт Липці. Незважаючи на те, що окупантам вдалося тимчасово захопити близько десятка селищ, «сіра зона» в області не розширюється, а плани окупантів влаштувати тут міні-бліцкриг уперлися в спротив української армії. Ситуація на Харківщині залишається динамічною, але поки що не до кінця зрозуміло, чого саме хочуть досягти окупанти, дії яких більше схожі на розвідку боєм. Подробиці читайте на матеріалі «Апострофа«.
Сил виявилося замало
Генеральний штаб Збройних сил України (ЗСУ) повідомив, що Сили оборони України зірвали плани російської армії щодо глибокого проникнення та закріплення у міській забудові Вовчанська.
Відповідно до зведення Генштабу на 10:30, 16 травня: «З початку наступальних дій ворога 10 травня 2024 року на Харківському напрямку, Сили оборони своїми рішучими діями значно знизили активність російських окупантів. Плани противника з максимального проникнення в глибину міської забудови Вовчанська і далі зірвані. З початку поточної доби наші підрозділи продовжують виконання бойових завдань у межах міської забудови Волчанська, особливо у північній частині міста, утримуючи ворога під вогневим контролем. Дії тривають, ситуація перебуває під контролем».
З початку доби сталося 23 бойові зіткнення. Противник завдав двох ракетних ударів, чотирьох авіаційних ударів із застосуванням восьми коригованих авіаційних бомб (КАБ) і зробив 48 ударів дронами-камікадзе. Всього було здійснено 564 обстріли позицій ЗСУ.
Для наступу на північ Харківської області російські окупанти залучили обмежений контингент. За оцінками секретаря РНБО Олександра Литвиненка, окупанти зосередили близько 50 тисяч військовослужбовців, чого явно недостатньо для широкомасштабного наступу та захоплення Харкова.
Під час боїв за Авдіївку ворог сконцентрував близько 12 механізованих та мотопіхотних бригад, включаючи спецназівців ГРУ. Одна бригада налічує від 1 до 8 тисяч людей, нагадав у спілкуванні з «Апострофом» військовий аналітик Дмитро Снєгирьов.
За чотири місяці активної фази Авдіївської оборонної операції російська армія втратила 47 186 військовослужбовців. Площа Авдіївки – 29 км², населення – майже 33 тис. осіб. Площа Харкова – 350 км², а Харківська агломерація налічує понад 2 мільйони людей.
«Таким чином, 50 тисяч військ недостатньо для масштабного наступу та захоплення Харкова, що розуміють і самі росіяни. Начальник ГУР МО України Кирило Буданов зазначив, що сил окупантів на Харківському напрямку недостатньо для просування вглиб України. Це спроба відволікти сили України з інших ключових напрямів фронту. Прориву оборони ЗСУ не відбувається. Бої тривають у прикордонних населених пунктах як розвідка боєм з використанням піхоти та невеликої кількості бронетехніки. Тому говорити про прорив української оборони немає підстав«, — пояснив Дмитро Снєгирьов.
Далі не пройдуть?
Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) оцінюють, що російські окупанти просунулися не більше ніж на 8 кілометрів від кордону в північній частині Харківської області і мають намір створити «буферну зону» замість подальшого просування вглиб регіону.
У звіті ISW наголошується, що темпи російських наступальних операцій на півночі Харківської області продовжують знижуватись. Після початкового захоплення районів, які виявились менш захищеними (що тепер підтвердили українські офіційні особи), активність окупантів значно зменшилася.
Президент України Володимир Зеленський та українські військові увечері, 15 травня, заявили, що Сили оборони частково стабілізували ситуацію на півночі Харківської області.
«Сьогодні протягом дня – доповіді наших військових, Міністерства оборони. Постійна увага – фронту, всім районам бойових дій. Харківщина – райони поряд із кордоном, місто Вовчанськ – продовжуються наші захисні дії. За цей день нашим Силам оборони та безпеки України – всім задіяним підрозділам – вдалося частково стабілізувати ситуацію. Окупанта, який зайшов на Харківщину, усіма засобами знищують. Артилерія, дрони, наша піхота – досить точно працюють«, — заявив президент Зеленський.
Представник оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця» Назар Волошин повідомив, що окупанти намагаються досягти тактичних успіхів у районах Лук’янця та Волчанська з метою створення плацдармів для продовження наступу. Проте українські контратаки, артилерійські удари та атаки безпілотників перешкоджають укріпленню російських військ у цих зонах.
Представники Харківської обласної адміністрації 15 травня заявили, що через постійні російські удари та обстріли українським силам не вдається встановити укріплення в межах трьох-п’яти кілометрів від кордону з РФ. Натомість вони побудували першу лінію оборони на відстані приблизно 12-13 кілометрів і другу лінію — на відстані близько 20 кілометрів від кордону.
Рашистів можна було зупинити раніше
Аналітики Інституту вивчення війни оцінюють, що російські сили просунулися на відстань не більш як вісім кілометрів від кордону в північній частині Харківської області. Діючи з території Росії, окупанти можуть ефективно завдавати артилерійських ударів по українських оборонних позиціях поблизу кордону. Обмеження, накладені Заходом на використання його озброєнь для атак на російські тилові райони, роблять українські позиції вразливими та потенційно беззахисними.
З початку травня російські війська досягли тактичних успіхів у північній частині Харківської області, проникаючи в райони, де українські сили свідомо не створювали значних оборонних ліній. Наразі російські війська, здається, прагнуть створити «буферну зону» замість того, щоб глибоко проникати на територію Харківщини.
Крім того, українські військові та експерти наголошують, що однією з причин успішного просування російських військ є заборона використання західного озброєння для ударів по території Росії. Українські сили неодноразово фіксували ворожі позиції у Білгородській області, проте обмеження не дозволяли їм проводити превентивні удари з використанням цієї зброї.
«Поки задум російського командування не до кінця зрозумілий. Не виключено, що тут не тільки спроби розтягнути наші сили, але й те, щоб взагалі збити з пантелику наше командування, приховавши таким чином основну ціль для удару. Якщо виходити з того, що у росіян є прихована мета, то це може бути не лише наступ на Сумській області або, припустимо, підготовка чергового наступу на Київщину. Метою Кремля може бути «удар під дих», наприклад, у районі Запорізької області, доки вони відволікають нас на північному сході«, — зазначив у коментарі «Апострофу» військовий експерт Іван Ступак.
США вже не проти?
У світлі російської наступальної кампанії, що триває в Харківській області, Гельсінська комісія США висловила думку, що США повинні дозволити Україні завдавати ударів по військових об’єктах у прикордонних районах Росії. Однак, незважаючи на ескалацію наступу, офіційні особи США продовжують висловлювати небажання підтримувати такі дії, пояснюючи це занепокоєнням можливими наслідками ескалації конфлікту.
Глава Держдепартаменту США Ентоні Блінкен, перебуваючи днями з офіційним візитом у Києві, припустив, що американська зброя, передана ЗСУ, може бути використана для ударів по військових цілях на території РФ. Важливо розуміти, що американський чиновник не заявив про це прямо, як сприйняли його слова деякі ЗМІ.
Глава Держдепартаменту на спільному виступі перед пресою з главою МЗС України Дмитром Кулебою заявив дослівно таке: «Ми не заохочували і не дозволяли удари за межами України, але зрештою Україна має сама ухвалити рішення про те, як вона вестиме цю війну, війну, яку вона веде на захист своєї свободи, свого суверенітету, своєї територіальної цілісності. І ми продовжимо підтримувати Україну обладнанням, яке їй необхідне для успіху та перемоги«.
«У словах держсекретаря Блінкена не було прямої вказівки, що нам дозволено бити по російській території, як раніше говорив глава МЗС Великобританії Кемерон. Судячи з усього, США, як мінімум, вже не проти того, щоб били по російській території. Нам вже буде достатньо, якщо дозволять бити по прикордонних регіонах з HIMARS. Якби їх задіяли ще 9-10 травня, то росіяни навіть не підійшли б до Вовчанська. Максимум через кордон змогли б пройти невеликі піхотні групи без бронетехніки», — говорить Іван Ступак.
