Починаючи з 10 травня триває наступ російських військ на Харківщині. Наразі їх просування вдалося зупинити, але командування ЗСУ зазначає, що окупанти готуються до нових атак на північно-східному кордоні. Зокрема, пішли розмови про ймовірну активізацію збройних сил у Білорусі та плани Мінська перевести на «воєнний час» одну з областей поряд із Україною. Окрім того, Білорусь припинила дію договору про звичайні збройні сили в Європі. Яка ситуація на цій частині фронту та що загалом відбувається на північних кордонах України, розбирався «Апостроф«.
Харківщина та Сумщина
У зведенні Генерального штабу від 30 травня йдеться, що ворог перекидає на цей напрямок додаткові резерви з інших ділянок. Наші війська продовжують заходи з посилення стійкості оборони.
Міністр оборони України Рустем Умєров у коментарі для Reuters заявив, що ЗСУ змогли стабілізувати ситуацію на північному сході Харківської області, де Росія атакувала на початку травня почала наступ. Але РФ готується до нової атаки на півночі України.
«Їхня мета — відкрити новий фронт на півночі, щоби почати використовувати всю свою живу силу, вогневу міць проти нас, вони продовжують втілювати свою ціль — знищити націю», — зазначив Рустем Умєров.
З цією метою, за його словами, на її кордонах готується посилення ще у 200-300 тис. військових на додачу до близько 500 тисяч, які вже перебувають на території України.
«Бойові дії на цьому напрямку продовжуються з високою інтенсивністю. Росіяни не відмовились від свого задуму, вони намагаються прорватися на тили нашого Куп’янського групування», — каже «Апострофу» координатор групи «Інформаційний спротив», полковник запасу Костянтин Машовець.
На його думку, протягом найближчого часу варто очікувати нарощування зусиль противника на Вовчанському напрямку. Окрім того, противник також спробує з’єднати свої «плацдарми» на Вовчанському напрямку та на напрямку с.Липці у один спільний.
Водночас аналітики Інституту вивчення війни вважають, що на Сумщині підрозділи ворога обмежені, недоукомплектовані і незгуртовані. Однак вони таки можуть досягти певного ефекту – відтягнути і зафіксувати українські сили в районі кордону.
Раніше про певне концентрування сил РФ навпроти Сумської області повідомляв, зокрема, речник Державної прикордонної служби України (ДПСУ) Андрій Демченко.
Утім, наразі серйозної активності там не фіксується.
«Великої кількості заходів ДРГ (не зважаючи на сезонність, що «зеленка» пішла), ми не бачимо зараз: ми знайшли рецепти, щоб своєчасно їх виявляти, давати відсіч, не пускати на нашу територію», — заявив 28 травня речник Оперативного тактичного угрупування «Сіверськ» Вадим Мисник.
Яка відповідь
Сили оборони відстежують ситуацію, і віднедавна, отримали можливість бити по ворожих військах по той бік кордону, зазначає Костянтин Машовець.
Таку опцію відкрив дозвіл Великобританії та низки інших країн (але поки що не США) бити поставленою зброєю по об’єктах на території Росії.
«Бажано було б, звичайно, отримати згоду від Сполучених Штатів Америки на використання лінійки сімейства ATACMS. Вона дозволяє найбільш відчутно, найбільш гарантовано виносити основний потенціал противника. Але там є проблеми з нинішньою американською адміністрацією», — каже експерт.
За його словами, є можливість використовувати і деяку ствольну артилерію – французькі Caesar, шведські Archer, але не німецькі PzH 2000, оскільки дозволу від Німеччини поки що немає. Втім більш, конкретний алгоритм застосування західної зброї по території Росії лишається за військовими.
Білоруський напрямок
Ще один напрямок, який слід брати до уваги – білоруський. Хоча поки що загрози тут мають гібридний характер.
Так, у четвер, 30 травня, стало відомо про те, що Гомельську область Білорусі, яка межує з Чернігівською та Київською областями, готові перевести «на воєнний час». За словами першого заступника міністра з надзвичайних ситуацій Білорусі Олександра Худолєєва, «перевірено готовність спеціальних формувань, їх укомплектованість та ін. Загалом система регіону готова за необхідності до переведення на воєнний час«.
27-31 травня на території Білорусі тривають спільні з рф військові навчання авіації та протиповітряної оборони. На них планується відпрацювати прикриття державних і військових об’єктів від ударів засобів повітряного нападу. Крім того, на авіаційних полігонах російські та білоруські екіпажи відпрацьовують низку питань в інтересах прикриття підрозділів сухопутних військ Ці навчання не перші і не останні в цьому році. Загалом їх відбувається близько десятка щорічно.
«У попередні місяці білоруські збройні сили відпрацьовували досить цікаві моменти, в тому числі і залучення резервістів. Вони за березень-квітень залучили резервістів до збройних сил на тимчасовій основі більше, ніж за минулий рік. Тому я б не був такий повністю розслаблений щодо Білорусі», — пояснює «Апострофу» директор програми російських і білоруських студій Ради зовнішньої політики «Українська призма» Ярослав Чорногор.
Та власне російських військ на території Білорусі поки що мало.
«З того, що OSINTери публічно викладають, чисельність російських військ – близько двох тисяч і кілька десятків, можливо, до сотні колишніх найманців так званої ПВК «Вагнер», які використовуються лукашенківським режимом як інструктори для внутрішніх військ і для збройних сил Білорусі. Є інструктори білоруські, які їздять в російські навчальні центри і там набувають досвіду, який росіяни передають з урахуванням російсько-української війни», — підкреслює Ярослав Чорногор.
Водночас показовим стало рішення білоруського диктатора Олександра Лукашенка про призначення нового голови Генштабу збройних сил Білорусі Павла Муравейка, який раніше відзначався жорсткими заявами. Так, Муравейко заявляв, що Білорусь має всі підстави «прорубати життєво важливий коридор» через Литву за допомогою зброї, щоб отримати доступ до транзиту товарів.
«Литва фактично заборонила нам переміщувати свої товари через кордон. За всіма нормами міжнародного права такий крок стосується економічної агресії. З погляду банальної логіки ми маємо всі підстави, щоб прорубати життєво важливий для нас коридор силою зброї. І в інших умовах нас би ніхто в світі не засудив, але не в нинішніх, коли на країну чиниться безпрецедентний тиск із боку Заходу«, – заявив Муравейко.
Це спровокувало диплматичний конфлікт між країнами. І зараз поява «яструба» на посаді керівника Генштабу може свідчити про початок підготовки до агресивних рухів.
Симптоматично, що синхронно з призначенням Муравейка, 23 травня, у Мінськ приїздив російський диктатор. Офіційно, на порядку денному було багато питань – від економіки до використання білоруських полігонів та вербування білоруських громадян у російську армію. Про що говорили за закритими дверима – інформації менше, але обійти увагою гібридні акції двоє диктаторів не могли.
До слова, разом з Путіним до столиці Білорусі прибув і борт Віктора Януковича, хоча офіційного підтвердження, що біглий експрезидент України таки перебував у Мінську, наразі немає.
Також триває тиск мігрантів на польський кордон з боку Білорусі. 28 травня Прикордонна служба Польщі заявила, що мігранти, які намагалися незаконно перетнути польсько-білоруський кордон, поранили ножем прикордонника і солдата польського війська.
Також наприкінці квітня Всебілоруські народні збори затвердили оновлену концепцію нацбезпеки та воєнну доктрину, яка дозволяє надавати військову допомогу дружнім державам «для участі у відповідній діяльності з підтримання міжнародного миру та безпеки». Крім того, 29 травня Білорусь призупиняє дію Договору про звичайні збройні сили в Європі.
«Ймовірність того, що вони будуть йти в атаку, є досить низькою, але вважати, що з півночі у нас абсолютно безпечно, також не можна», — резюмує Ярослав Чорногор.
