Президент Володимир Зеленський вперше висловив своє бачення майбутніх перемовин з Росією. На його думку, єдиний реальний сценарій – залучення третьої сторони, посередників, як це було під час «зернової угоди». «Апостроф» поспілкувався із експертами, аби дізнатися, наскільки це можливо.
Резонансну заяву Зеленський зробив 30 червня під час інтерв’ю американському виданню The Philadelphia Inquirer.
«Наші партнери, не тільки Європа та США, але також з багатьох континентів, включаючи Азію, тихоокеанський напрям, а також африканці, Латинська Америка. Коли є представники, які готують вирішення тієї чи іншої кризи, а потім цей документ, якщо він задовольняє Україну, має розбиратися із представниками Російської Федерації. Поки що ми маємо тільки таку модель», — зазначив Зеленський.
Як успішний приклад такої взаємодії президент назвав угоду про «зерновий коридор», який влітку 2022 року уклали за посередництва ООН та Туреччини і яка ненадовго розблокувала експорт українського зерна Чорним морем.
Щоправда, цей кейс важко назвати перемогою. Росія кілька разів блокувала виконання угоди і зрештою вийшла з неї в 2023 році. Подальше посередництво результату не дало, а експорт розблокувати вдалося виключно завдяки успішним діям української армії, яка витіснила росіян з Чорного моря.
Риторика українського президента зрозуміла – на Заході дедалі частіше заводять розмови про мирні перемовини, тож, Зеленський не може саботувати цю ідею зовсім, але й домовлятися з Путіним напряму він теж не готовий. Більше того, в 2022 році він сам собі заборонив про щось домовлятися з РФ своїм же указом.
То чи можливо взагалі змусити Кремль сісти на стіл переговорів, а головне – досягти реальних результатів?
«Достатньо волі двох країн»
Соратники президента у Верховній Раді налаштовані оптимістично.
«Для того, щоб змусити Путіна добросовісно сісти за стіл переговорів і досягти результату, достатньо волі двох країн. Це США і Китай», — каже «Апострофу» голова комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
Він вважає, що це було б логічним продовженням самітів миру, які активно готує Офіс президента.
Останній нещодавно завершився в Швейцарії, і в ОП вже заявили, що готують наступний.
«Метою таких Самітів миру є створити морально-психологічний тиск на Путіна з боку більшості країн, в тому числі і Глобального півдня. Показати, що вони виступають за настання миру, але щоб він був не за рахунок територіальних поступок України», — вважає Мережко.
Він вважає, що переговорив через посередників можливі. Тут головне — дотримуватися певних принципових обмежень для України.
«А ці рамки дуже прості — виконувати засади міжнародного права, статут ООН і Конституцію України, яка передбачає територіальну цілісність», — каже Мережко.
Він радить орієнтуватися на офіційні документи, такі як резолюція ПАРЄ, де чітко сказано, що перемовини про мир можуть початися лише на українських умовах і після виведення російських військ.
Втім Мережко визнає, що успіх самої ідеї змушення Росії до миру і переговорів на прийнятних умовах залежить від ситуації на полі бою, в тому числі від зброї від партнерів і волі українців до перемоги.
Криза посередників
Експерти налаштовані менш оптимістично, ніж влада.
Голова Центру політичних студій «Доктрина» Ярослав Божко згодний, що США та Китаю загалом під силу натиснути на Кремль, але він не вірить, що ці країни зараз спроможні порозумітися.
Сама ідея про те, що Китай про щось домовиться із Росією, США — із Україною, а потім Пекін і Вашингтон дійдуть згоди між собою, є нежиттєздатною, вважає експерт.
«Росія не прийме посередницьку роль США за жодних умов. Росія не хоче бачити глобального лідерства США і усіма гібридними способами намагається це явище нівелювати. Стосунки між Росією та США перебувають на історичному мінімумі з часів розвалу Радянського Союзу», — каже Божко «Апострофу».
Крім того, зазначає він, зараз між США та Китаєм наростає напруга, яка ризикує перейти у нове силове зіткнення.
Інші претенденти на роль миротворця теж сумнівні, вважає експерт.
Умовна Саудівська Аравія, яка, з одного боку, є союзником США в регіоні, а з іншого боку має доволі приятельські стосунки із Росією, навряд чи зможе впливати на РФ. Мовляв, єдиний важіль впливу — ціни на нафту, але застосовувати його саудити самі не дуже хочуть.
«У цієї угоди немає гарантів, які були б рівнозначними для обох сторін. Це означає, що такі домовленості не є міцними. Росія не має прихильності Заходу, а Україна не має глибокого партнерства із тими країнами, на які спирається Росія», — пояснює міжнародник.
Крім того, будь-яка країна, яка стане гарантом на боці України, наприклад, США чи Британія, ризикує зазнати репутаційних втрат, коли Росія ці домовленості порушить, додає міжнародник.
А відсутність гарантів веде до нульового статусу такої угоди, підсумовує він.
Безперспективна розмова
Ідею українського президента поставив під сумнів також колишній міністр закордонних справ України (2007-2009) Володимир Огризко.
Мовляв, якщо мета «зернового коридору» була зрозуміла, то мета нових тристоронніх перемовин поки що під питанням.
«Переговори про виведення російських військ із території України — це одні переговори. Покарання російських воєнних злочинців — це інші переговори. Виплата Росією компенсацій і контрибуцій – це ще інші. А про залишення за Росією того, що вона нахапала, то це інші переговори», — каже «Апострофу» дипломат.
Він вважає, що визначення гарантів має відбутися після того, як Україна сформулює свої позиції для переговорів.
«Мене цікавить зміст. Якщо ми беремо за основу «формулу миру» Зеленського, то коли по кожному пункту буде розписано, що запропонують Росії, можна буде про щось говорити. Загальна розмова про переговори є безперспективною», — каже Огризко.
Разом з тим дипломат наголошує, що успіх переговорів і їхній зміст буде залежати передусім від ситуації на фронті.
«Сьогодні головний наш переговорник — це український військовий. Він і веде переговори на полі бою», — каже дипломат.
