Події в Курській області РФ, де українські війська контролюють місто Суджа і десяток населених пунктів, може бути спланованою командуванням України операцією щодо витискання російських сил з Вовчанська на Харківщині.

Таку думку в ефірі «Апостроф TV» висловив ізраїльський військовий журналіст Сергій Ауслендер, який провів реконструкцію подій і назвав три версії прориву.

«Уранці 6 серпня міністерство оборони Російської Федерації заявило, що українська ДРГ перейшла кордон у Курській області, після чого її було знищено, блоковано і витіснено на українську територію, причому в одне речення помістилися взаємозаперечні речі.

Трохи пізніше, коли почали з’являтися подробиці всіх цих подій, стало зрозуміло, що термін ДРГ — це дещо невідповідний для всієї цієї історії термін, причому в самих повідомленнях російського міноборони містився кількісний склад цієї ДРГ — 300 осіб особового складу 22, бронемашини, інженерна і інша техніка та 12 танків. Тобто, ДРГ виявилася мотопіхотним батальйоном, посиленим танковою ротою. При цьому з українського боку здійснювалася потужна артилерійська підтримка та удари дронами, тобто підтримка з повітря – також ДРГ.

Судячи з усього частин прикриття кордону там було небагато, а якщо вони і були, то угруповання прикриття державного кордону виявилося таким картонним, що українці досить швидко прорвали його рубежі та просунулися до центру міста Суджа. Глибина вклинення за даними російських військкорів складає 15 км від лінії держкордону вглиб і близько 10 км завширшки, тобто стався солідний прорив», — розповів журналіст.

Він звернув увагу, що за останні півтора року у росіян не було подібних проривів і подібного просування за добу у росіян не було — максимум кілометр на добу ціною дуже великих втрат біля Покровська і на Торецькому напрямку.

«Російські військкори відразу звинуватили командування в тому, що місто здали і його захопили українці, забувши, що за повідомленнями міноборони РФ українські формування були знищені: 260 бойовиків і 50 одиниць бронетехніки. Отже, спочатку було 22 бронемашини та 12 танків (34 у сумі), а вже знищеної броні виявилося 50 одиниць.

Тим часом українці розширили горловину прориву і зайняли близько 11 населених пунктів, а в пабліках російських військкорів почали з’являтися досить панічні повідомлення про те, що ситуація є важкою. Вони суперечили тому, що пише міністерство оборони.

Як наголосив Ауслендер, українцям вдалося fpv-дроном збити гелікоптер і, зазнавши втрат, російська авіація різко знизила свою активність, що дало українцям можливість ввести в бій резерви і суміжні резерви.

«До речі, українські джерела зберігають досить загадкове мовчання з приводу всього цього, тільки за повідомленнями російських військкорів виходить, що наступ у супротивника стався цілком успішним. Одразу ж вони порушили питання: як можна було зосередити таке угруповання у сучасній війні?

Як пишуть Z-військкори, розвідка проспала буквально все, а Лукашенко відвів частини від білоруської армії від кордону і, відповідно, давши можливість українцям частини прикриття кордону, які були на кордоні з Білоруссю, перекинути у Курську область та влаштувати цей прорив.

Тому постає питання: а навіщо, власне, українцям це потрібно? Є дві версії — екзотична та практична. Екзотична версія, її зараз у Росії просувають військкори, у тому числі ті, які ближче до начальства, але подалі від землі. Вони пишуть про те, що українці хочуть прорватися до Курської атомної станції у місті Курчатов за 60 км від кордону та його захопити, а потім обміняти її на Запорізьку атомну станцію.

Я вважаю, що це взагалі якась неймовірного рівня конспірологія, хоча якщо подивитися на події цієї війни, то справді багато речей відбулися вперше. Вперше було захоплено чинну АЕС, вперше були бої на території цієї атомної станції, тобто, припустити теоретично можливо, що українці хочуть захопити Курську АЕС та сказати: віддавайте нам Запорізьку. Проте ще треба дійти Курчатова», — зазначив журналіст.

За його словами, друга версія — практична: українське командування зробило цей маневр з метою перетягнути резерви армії РФ з якогось напряму.

«Зараз для того, щоб відбити цей удар, росіянам доведеться перекинути туди резерви як мінімум бригадного, а скоріше дивізійного рівня з артилерією, технікою тощо. Це теж не швидко відбувається: резерви зі свіжозібраних контрактників погано підготовлені, тому, за ідеєю, треба знімати якісь бойові частини. А з українського боку діють добре підготовлені сполуки. Це означає, що десь ослабне тиск чи не вдасться розвинути успіх на якомусь запланованому напрямку.

Але є один момент – чому саме Суджа?

Місто Суджа знаходиться в низині, а українські війська наступають по височини, тобто мають можливість вести розвідку і брати під вогневий контроль велику територію.

І тут простежується третя версія. Українці зараз заходять у фланг російського угрупування Північ, яке наступало на Харківщині. Ба більше, вони наблизилися до залізниці, якою йшло постачання цього угруповання і яке загрузло в Харківській області і далі половини Вовчанська не просунулося.

Таким чином, вони можуть змусити її відійти на російську територію або змусити зняти ці війська з Харківської області і перекинути їх на стабілізацію ситуації в Курській області.

Ось приблизно так виглядає, на мою думку, задум українського командування», — резюмував Ауслендер.

Нагадаємо, як повідомляли російські оглядачі, військові, розвідка та представники влади РФ виявилися абсолютно не готові до прориву власного кордону та атаки на курскому напрямку — жодних інструкцій для населення не було протягом цілого дня після початку військової операції.

Комментарии