Не юристи, не маркетологи, не генії ІТ… За кількістю бажаючих вчитися професії у 2024-му впевнене лідерство здобула спеціальність 053 — “Психологія”. Заяви на неї подали 47 672 абітурієнтів проти 46 402 на “Менеджмент”, 31 295 — на «Комп’ютерні науки» чи 26 970 — на “Право”.
Суспільство в легкому шоці: звідки такий ажіотаж саме на цей фах? Невже інші професії втратили в Україні актуальність? Чи правда, що молодь так розманіжилася, що хоче більше говорити, ніж мізкувати над новими технологіями або поринати в бізнес (і ми вже мовчимо про те, хто руками працюватиме. — Ред.)? І чи не вийде так, що країна, яка після війни потребуватиме відновлення в усіх сферах, захлинеться від кількості “душезнавців-білоручок”?
Журналістка Коротко про також шукала відповіді на ці запитання разом із експертами.
Приваблюють закордонні програми і гранти
Суттєвий прорив “Психології” поясняється як суб’єктивними, так і об’єктивними причинами. Для таких традиційно популярних спеціальностей, як «Право», «Міжнародні економічні відносини», «Публічне управління та адміністрування», «Фармація”, «Стоматологія», «Медицина», конкурсний бал для вступу встановлений на рівні 150, і жодною одиничкою менше.
— Якби не було таких обмежень, рейтинг, думаю, мав би інший вигляд. А за таких умов випускники, які не впевнені у свої результатах національного мультипредметного тесту, обирають менш “ризикові” спеціальності. Так відбувається щороку. І щороку гуманітарні професії більш запитані, ніж математика, фізика, хімія, — звертає увагу освітній експерт, шеф-редактор порталу «Освітня політика» Віктор Громовий. — Молодь, яка відкидає для себе точні науки, зазвичай подавала заяви на філологію, історію, педагогіку, ту ж саму психологію. Зараз, поміж усіх цих професій, остання найбільше на слуху, а тому видається найбільш успішною. Психологія популяризується через ЗМІ як ледь не панацея під час війни, це наука, яка відсторонена від політичних процесів, її не струшують реформи, як шкільну сферу. Плюс до того фактично відсутні критерії відповідальності, принаймні, багато хто так думає.
Заступниця директора з наукової роботи Інституту сімейної та молодіжної політики Ілона Рашковська звертає увагу, що психологи зараз дійсно користуються попитом.
— Значною мірою це зумовила війна. Психологічної підтримки потребують люди, які втратили житло, вимушені переселенці, ветерани, які повертаються з фронту, бійці, які зазнали каліцтва. Та просто люди, які живуть у світі постійних повітряних тривог і невизначеності. В Україну заходить дуже багато іноземних проєктів, які фінансують різноманітні психологічні служби. Для тих, хто потребує допомоги, послуги безкоштовні, а консультанти отримують цілком пристойну зарплату. Молодь про це знає і цілком може на таке орієнтуватися.
Інша справа, що програми і гранти не безкінечні, розраховані на рік–два, а війна колись скінчиться.
— Тож я б не радила розраховувати лише на грошовий потік. Психологія — надзвичайно цікава професія, ця наука в Україні розвивається потужніше за усі, але саме це і ставить вимоги до кандидатів на фах: доведеться постійно займатися самоосвітою, проходити нові методики, нові школи, бути в стані постійної конкуренції, — нагадує кандидат психологічних наук.
Дефіцит фахівців і перенасичення дилетантами
Про те, що існує істотний дефіцит психологів, каже і генеральний директор Європейської Школи Психології Христина Кудрявцева.
— І не тільки в Україні, а й в усіх розвинених країнах. В Україні війна тільки посилила цей дефіцит. За даними МОЗ, після війни психологічної допомоги потребуватимуть щонайменше 15 мільйонів людей, тому я не вважаю інтерес молоді до такої справи чимось аномальним.
Однак, підкреслює експерт, коли говорять про дефіцит, то йдеться про тих психологів, які не «зліплені» нашвидкуруч.
— Це диплом плюс володіння практичним методом міжнародного зразка, належна кількість навчальних годин плюс супервізія (розв’язання професійних проблем через обговорення їх з наставником. – Ред.). По реєстрах на всю Україну таких фахівців лише декілька тисяч. Попит сильно переважає пропозицію, — вважає Христина.
Але, якщо глянути в інтернет, виникає стійке відчуття, що ринок психологів перенасичений. Лише по Києву на одному тільки сайті ми знайшли понад 300 пропозицій від приватних практиків, і такі оголошення по всій мережі. Аби продавати себе як “лікар душ”, сьогодні не треба здобувати фахову освіту. Досить заплатити за тримісячні курси і отримати сертифікат, який навіть може називатися дипломом.
— Є така проблема. Якщо в Західній Європі правила заходу в професію більш-менш врегульовані, то у Східній — тільки починають формуватися. До голосування у Верховній Раді готується законопроєкт, який поставить конкретні вимоги до освіти, сертифікації, права на практику та реєстрів фахівців.
Розробка таких “правил гри” також може впливати на збільшення кількості бажаючих вчитися саме на факультетах психології. Власники сертифікатів про проходження скороспілих курсів бажають закріпитися в професії, і це нормальний варіант.
Робота мрії: особистий кабінет і клієнти з грошима
— Психологів дійсно бракує. Особливо в школах, де на ці посади швиденько перевчилися російські філологи або медсестра чи завуч суміщає дві ставки. А ще більше в закладах, де навчаються діти з психічними чи розумовими особливостями, — підтримує тему Віктор Громовий. – Дуже потрібні, але…
Освітяр пригадує, як кілька років в одному поважному виші з дуже високим рівнем викладання психології читав лекцію про розвиток емоційного інтелекту у дітей.
— Студенти послухали, подякували, сказали, що цікаво. Шкода тільки, що намарне, бо в школу вони не підуть. Нащо їм таке горе. І описали роботу своєї мрії. Дружина багатого бізнесмена їздить зранку по бутіках, по салонах, а потім причалює до кабінету власного психолога (бо це так само модно, як власний юрист), щоб попити каву і поговорити про важке життя та чоловіка-негідника. Дві години – 200 доларів, а з чотирьох таких панянок за день набереться майже тисяча.
Як свідчать відгуки, чимало вступників і навіть уже студентів мають саме таке уявлення про професію. Або бачать себе в заможній корпорації, де ставлять каверзні питання розгубленим кандидатам на вакансії.
— Професія психолога багато в чому романтизована. Особистий кабінет, м’які крісла, людина розкриває тобі душу, і над якою ти відчуваєш владу… Або зручна канапа, з якої ведеш відеоблог. Тільки щоб оті блага отримати, треба мати спонсора, який за них платитиме. Бо якщо самому починати з “нуля”, то на хлібі і воді доведеться перебиватися років з десять, поки буде той власний кабінет, листок очікування клієнтів або грошовиті підписники на YouTube, — зазначає практикуючий психолог Інна Ковальска. – Мало того що за п’ять років навчання треба буде купу спеціальної літератури перелопатити. Саме потім приходить відкриття, що з дипломом на руках треба всьому вчитися заново. Або кидати той диплом у шухляду і шукати, чим іншим займатися.
Ринок сам себе відрегулює
— Коли я вступала до вишу, всі хотіли бути економістами або юристами. Тоді теж казали: ой, біда, нам стільки їх не треба! Але ринок сам себе регулює. Хтось пішов економістом, хтось — ні. Наприклад, я теж маю перший диплом про економічну освіту, а стала психологом. Так само ринок буде регулюватися і зараз. Завжди є професія, яка опиняється на гребні популярності, а потім хвиля потроху спадає, — каже Христина Кудрявцева. – Особисто я не бачу проблеми, коли людина отримає добру психологічну освіту і піде працювати в іншу царину. Психологічна освіта потрібна навіть просто для життя, для будь-якої справи вона буде в нагоді.
Але принаймні тих, хто вчитиметься за бюджетний кошт, бажано втримати в професії. Бо щодо психологів “просідає” не тільки школа, а й дошкільна освіта, ребцентри, потребують медичних психологів і лікарні.
— Єдиний варіант — це створити умови, щоб людина захотіла піти туди працювати. Державний сектор не зможе конкурувати з ринковим по зарплатах, але треба шукати інші аргументи. Наприклад, певні соціальні пільги, можливість напрацювати стаж. Бо випускник вишу – це ще не психолог, йому десь треба ставати психологом. У державному секторі під керівництвом, звісно, наставника він може отримати хороший старт. І бажано — можливість далі розвиватися. Якщо ні, то матиме вибір – залишатися чи йти на вільні хліби, бо зараз так не буває, що один раз вивчився і працюєш на тій базі все життя. Особливо в психології.
Христина Кудрявцева наголошує, що кожному із сьогоднішніх вступників доведеться шукати свою нішу і метод, в якому зможе реалізуватися. Але в цьому, на її думку, і є принада професії.
Тим часом
Коли матеріал готувався до друку, на платформі Work.ua розміщувалось 249 вакансій психолога (кількість оголошень постійно змінюється). Заявлений розподіл зарплат від 9000 до 49 000 гривень в цивільній сфері, середня зарплата визначена як 20 000 гривень. Основна вимога – вища спеціальна освіта, досвід роботи за фахом від 1 до 2 років.
Часто шукають:
- психолога у дитячий садочок (9000 грн),
- соціального психолога (7000–10 000 грн),
- психологів у спеціалізовані дитячі центри (від 10 000 до 15 000 грн),
- практичних психологів у ліцеї (10 000 – 15 000 грн),
- корпоративного психолога (30 000 – 50 000 грн),
- психолог у центр зайнятості (9000 – 15 000 грн),
- психолог в ТЦК та СП (20 000 – 25 000 грн),
- психологів, офіцерів груп бойового стресу, психологів у мобільні бригади, офіцерів-психологів (25 000 – 125 000 грн).
