Тема економічного бронювання від мобілізації обговорюється з початку 2024 року як у Верховній Раді, так і в експертних колах, і на сьогодні вже підготовлено кілька відповідних законопроєктів. Але хоча нововведення могло б принести до бюджету сотні мільярдів гривень, економісти ставляться до таких ініціатив неоднозначно. З одного боку, така система допомогла б зберегти компаніям важливих співробітників, а з іншого — це додатковий податок на бізнес та елементи сегрегації суспільства за майновим цензом.
Що пропонують
На сьогодні у Верховній Раді зареєстровано кілька законопроєктів щодо економічного бронювання працівників.
- Законопроєкт №11331 було зареєстровано у ВР 11 червня. Документ, ініціатором якого є голова економічного комітету Дмитро Наталуха, пропонує внести зміни до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Бронювання працівників можливе за умови сплати роботодавцем військового збору у розмірі 20,4 тис. грн на місяць.
- Законопроєкт №11331-1 пропонує дозволити бронювати співробітників із зарплатою не менше ніж 12 прожиткових мінімумів для працездатних на 1 січня поточного року. Враховуючи, що з 1 січня 2024 року цей показник становить 3028 грн, мінімальний зарплатний поріг для броні у разі ухвалення закону становитиме 36 336 грн.
- Законопроєкт №11331-2 пропонує обидві можливості – як за критерієм заробітної плати, так і за критерієм військового збору. Також список тих, хто підлягає бронюванню, пропонується доповнити фізособами-підприємцями, дохід яких становить не менше триразового розміру збору за бронювання військовозобов’язаних (61,2 тис. грн). Якщо ФОП відповідає цій вимогі, а також зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб не пізніше ніж за шість календарних місяців до набрання чинності законом, він може бронювати не лише себе, а й своїх співробітників.
«За та проти»
Аналітик Данило Монін вважає економічне бронювання від мобілізації правильною ініціативою.
– У колективі часто є ключові співробітники, яких вкрай проблематично замінити, – пояснив експерт у розмові з Коротко про. — І потрібний якийсь механізм, щоб їх не можна було мобілізувати. На думку держави, це має коштувати 20 тис. грн додаткових податків на місяць. Я думаю, що це занадто висока ціна, щоб використовувати бронювання масово, але в деяких випадках для компаній це стане виходом.
До плюсів економічного бронювання експерти відносять не лише можливість поповнити бюджет, а й детінізацію економіки взагалі та зарплат зокрема, над якою українські уряди безуспішно б’ються всю історію незалежності держави. Враховуючи, що, за різними оцінками, тіньовий сектор української економіки не сплачує до бюджету 600-800 млрд грн щорічно, виведення бізнесу з тіні видається більш прийнятним джерелом коштів, ніж чергове підвищення податків для легального бізнесу.
Водночас економіст Владислав Банков ставиться до ідеї однозначно негативно, вважаючи, що це черговий податок на більш ефективні бізнеси. Поряд із абсолютно невмотивованим бронюванням держслужбовців та силовиків, які якраз і мали бути мобілізовані для захисту свого роботодавця — держави.
— Саме мобілізація держслужбовців та бюджетного сектору, насамперед, дозволила б виправити бюджетні диспропорції, що виникли в результаті війни, без вбивства реального сектору економіки, — зазначив економіст у коментарі Коротко про. — Більше того: настав час повернутися до практики, коли служба у силових структурах можлива лише після проходження служби у збройних силах, це має стосуватися будь-якої держслужби в принципі.
«Пострадянський рудимент» та колосальна «годівниця»
Аналітик Олексій Кущ також ставиться до системи економічного бронювання негативно. Він вважає це пережитком старої радянської системи, хоча тоді були чіткі критерії, кого відправляти на фронт, а кого залишати в тилу. Фактично, каже експерт, тоді населення розділили на три частини: адміністративний апарат, військові та працівники військових заводів і працівники інфраструктури.
— У нас сьогодні поняття стратегічно важливого підприємства дуже розмите, до того ж у системі ВПК працює не так вже й багато людей — близько 200-250 тисяч, — зазначив Олексій Кущ у розмові з Коротко про. — Отже, весь цей «пострадянський рудимент» у результаті перетворюється на колосальну годівницю.
Експерт також проти і пропозицій «відкупатися від армії» фізособам. Нагадаємо, що прихильники такого рішення говорять про те, якщо люди все одно несуть хабарі у військкомати, хай хоч платять офіційно, щоб гроші потрапляли не в кишені військкомів, а до бюджету.
— Така пропозиція також може бути навряд чи прийнятною, оскільки є елементом сегрегації суспільства за майновим цензом, — вважає аналітик.
До речі, ініціативи «врятувати від армії багатих» суперечать і Конституції України. Як сказано у статті 24 Основного Закону, «громадяни мають рівні конституційні права та свободи та рівні перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними чи іншими ознаками».
На думку Олексія Куща, перше, що потрібно зробити – це уточнити критерії людей, які можуть бути призвані. Вони мають бути прозорими, чіткими та зрозумілими, щоб країна могла знати свій мобілізаційний потенціал. Як приклад, експерт наводить армію Ізраїлю, де, по-перше, є чіткі критерії, включаючи вікові обмеження, по-друге, служба в армії є обов’язковою, але не примусовою.
— Підходи України та Ізраїлю докорінно відрізняються, — пояснює експерт. — Якщо, умовно кажучи, із загальної кількості 5 млн чоловіків в Україні вважають придатними до мобілізації 3 млн, то в Ізраїлі ця цифра була б не більше 500 тисяч. Здається, що наш підхід виглядає привабливішим, але проблема в тому, що ці високі цифри залишаються лише на папері. Водночас чіткі критерії та здатність реально дивитися на речі дозволили б уникнути невірних очікувань, не перегинати ціпок із мобілізацією та ставити реалістичні цілі. Мобілізаційний потенціал має кінцевий ресурс, і він значно вужчий демографічного потенціалу.
