Українсько-російська війна наочно продемонструвала, що великі інфраструктурні об’єкти вкрай уразливі до ракетно-дронових обстрілів. Особливо показовим у цьому плані став нинішній рік, коли ворогу за доволі короткий час вдалося знищити значну частину об’єктів теплової та гідроенергетики та створити серйозну загрозу для наших атомних електростанцій. У світлі цього зростає роль малої розподіленої генерації, суть якої полягає у розосередженні невеликих енергетичних об’єктів по всій країні, що значно ускладнює ворогові завдання знищення нашої енергоінфраструктури. «Апостроф» розбирався, як розвивається розподілена генерація в Україні, і чи зможе вона врятувати країну під час майбутньої зими.
Колосальні руйнування вітчизняної енергетичної інфраструктури ворожими ракетними обстрілами змусили владу та суспільство по-новому поглянути на проблеми енергозабезпечення країни, особливо у зимовий час.
Нагадаємо, лише внаслідок обстрілів навесні цього року Україна втратила 9 гігават потужностей енергогенерації. Щоправда, втратила не безповоротно, і значну частину цього обсягу вже відновлено, проте дефіцит в енергосистемі країни зберігається, і він збільшуватиметься в міру посилення холодів.
Міркування національної безпеки не дозволяють конкретно називати енергооб’єкти, на яких завершилися ремонтно-відновлювальні роботи, і які знову в повному або хоча б частковому обсязі виробляють електричну та/або теплову енергію (на жаль, у цьому матеріалі буде не так багато конкретики, як хотілося б , саме з міркувань нацбезпеки). Однак очевидно, що великий об’єкт у будь-якому випадку стане помітною ціллю для ворога, який він, ворог, буде прагнути зруйнувати знов і знов. Що, правда, буде вже складніше зробити через покращення рівня фізичного захисту такого об’єкту, а також удосконалення роботи української ППО.
Проте ризик нових руйнувань критичної інфраструктури змушує шукати, якщо не повну заміну існуючим енергооб’єктам, то як мінімум солідне до них доповнення.
Ймовірно, один із найбільш ефективних способів досягти цього – максимально розосередити об’єкти електро- та теплогенерації. Йдеться про так звану малу розподілену генерацію, тобто про безліч невеликих електростанцій потужністю від 1 до 50 гігават (для порівняння, зруйнована ракетним ударом 22 березня 2024 року Харківська ТЕЦ-5 мала потужність 540 мегават, а потужність теплоелектростанцій може перевищувати декілька гігават), які розміщуються безпосередньо у населених пунктах. Їхня перевага полягає в тому, що, по-перше, вони мають малі габарити (у деяких випадках вони не набагато більше гаража для автомобіля), а тому, фактично непомітні для ворога, по-друге, знаходяться – і генерують енергію – безпосередньо там, де вона й споживається, що спрощує завдання перерозподілу енергопотоків у системі.
Краще менше, але більше
Що являють собою об’єкти малої розподіленої генерації? Це, насамперед, газопоршневі та газотурбінні установки, які працюють на газу, причому не лише природному, а й зрідженому, біогазу тощо. Перші, як правило, мають потужність 1-5 мегават, рідше до 10 мегават, потужність других може становити кілька десятків мегават.
Деякі з них є когенераційними установками, тобто вони генерують не лише електричну, а й теплову енергію, що особливо цінно, оскільки у зв’язку з розміщенням таких міні-станцій у безпосередній близькості від споживачів немає необхідності прокладати багатокілометрові теплотраси.
Дискусії про необхідність розвивати розподілену генерацію активно ведуться, у тому числі, за участю представників влади, як мінімум, з 2023 року (при тому, що про неї вперше заговорили ще до великої війни). Однак реальних зрушень на цьому напрямку, принаймні на державному рівні, тривалий час майже не було. Лише у липні цього року уряд ухвалив низку рішень, спрямованих на спрощення умов та процедур будівництва та підключення до мереж децентралізованих генеруючих установок.
Це дозволяє займатися встановленням об’єктів малої розподіленої генерації не тільки на державному рівні, але й на муніципальному і навіть приватному.
В інтерв’ю «Апострофу» радник прем’єр-міністра України Юрій Бойко розповів, що учасників цього процесу можна умовно поділити на три групи. З них перша – це великі державні держкомпанії, такі як НАК «Нафтогаз України», «Укрнафта», «Укртранснафта».
«Загальний обсяг додаткової потужності, який отримає система після реалізації всіх цих проєктів, становить більше 1 гігавата… На мою думку, до кінця цього року цією групою компаній буде введено в експлуатацію не більше третини від запланованого», — сказав Бойко.
Наступна група – це муніципалітети, і на цьому рівні проекти малої розподіленої генерації реалізуються майже у всіх обласних центрах, найбільші з яких – у Києві та Харкові, зазначив радник глави українського уряду.
І, нарешті, третя група – це приватний бізнес, переважно великий, який хоче знизити залежність від централізованого розподілу енергії. Крім того, що такі підприємства стають енергонезалежними, вони до того ж за рахунок своєї автономізації в енергоспоживанні знижують загальне навантаження на енергетичну систему України.
Все готове, але не все
Формально опалювальний сезон в Україні вже розпочався. Так, наприклад, у Києві опалення вже включають у лікарнях, школах, дитячих садках, а у будинках киян тепло з’явиться, ймовірно, ближче до кінця жовтня чи на початку листопада. Але, швидше за все, справжніх холодів поки не буде, а тому до їхнього настання енергетики ще мають трохи часу.
У зв’язку з цим важливо зрозуміти, якою сьогодні є готовність вітчизняного енергетичного комплексу до зими.
Згідно з повідомленням Міністерства розвитку громад та територій України, станом на середину жовтня регіони готові до зими на 99%.
Питанням малої розподіленої генерації в урядових бюлетенях також приділяється велика увага.
«Енергетики роблять усе можливе, щоб у максимально стислі терміни змонтувати і підключити обладнання до мережі. Не все обладнання, що надійде до країни, енергетики технічно встигнуть підключити до мереж, однак у планах до кінця року встановити не менше 1 гігавата», — йдеться в повідомленні Міністерства енергетики від 10 жовтня.
Оцінки радника прем’єр-міністра Юрія Бойка дещо скромніші: на його думку, до кінця 2024 року загальний обсяг додаткової генерації, яка має з’явитися в системі до кінця року саме як мала розподілена генерація, становитиме 500-600 мегават.
«Апостроф» направив офіційний запит в Міненерго, в якому, окрім іншого, розпитав про те, в яких регіонах та містах вже реалізовані чи близькі до завершення проєкти у сфері розподіленої генерації. Відповідь на цей запит виявилася досить скупою, що відомство пояснило вже згаданими вище міркуваннями національної безпеки.
«Поширення інформації про функціонування об’єктів паливно-енергетичного комплексу, їх виробничі потужності, а також планів щодо відновлення та будівництва об’єктів ПЕК, локацій розміщення такого майна, його кількості, вартості, наявності кваліфікованого персоналу та іншої інформації, яка дає уявлення про потенціал таких об’єктів ПЕК, може негативно вплинути на їхню діяльність, створивши додаткові ризики (загрози), зокрема заохочення агресора до пошкодження конкретного об’єкта критичної інфраструктури ПЕК, що відповідно створить загрозу для енергетичної та національній безпеці», — йдеться у відповіді Міністерства енергетики на запит видання.
У відомстві також висловили сподівання на розуміння з нашого боку, і ми, у свою чергу, підтверджуємо, що чудово розуміємо, з чим пов’язана така секретність, і не збираємося розкривати ворогові координати та інші деталі, пов’язані з розміщенням об’єктів енергетичної та іншої інфраструктури нашої країни.
(Не) цілком таємно
Незважаючи на зрозумілу секретність, можна з упевненістю констатувати, що проекти розподіленої генерації з більшим чи меншим успіхом реалізуються по всій Україні. При цьому найбільше інформації на сьогодні є по Києву та Харкову, що не дивно, оскільки йдеться про два найбільші міста країни. До того ж, Харків через ворожі обстріли залишився взагалі без власної генерації, принаймні традиційної.
І, слід сказати, що друге місто України досить успішно реалізує проєкти у сфері децентралізації енергогенерації.
«Для Харкова надійшло або підтверджено надходження 127 когенераційних та восьми газопоршневих установок, 60 блочно-модульних котелень, 32 потужних генераторів електроенергії», — повідомив у своєму телеграм-каналі український прем’єр Денис Шмигаль.
На думку глави Спілки споживачів комунальних послуг Олега Попенка, в Україні на сьогодні, насправді, не так багато вдалих прикладів реалізації проектів малої розподіленої генерації, і Харків тут є скоріше винятком.
«Є позитивні кейси, такі як Харків, який встановив усе, що їм передавалося, все, що вони закупили. Також вони взяли установку у «Нафтогазу» та підключили її. І навіть сказали, що готові забрати те, що виділили Полтаві, якої не вистачає грошей на підключення», — розповів експерт «Апострофу».
Втім, докладніше про розподілену генерацію у Харкові дізнатися не вдалося – міська рада у своїй відповіді на запит видання послалася на ту саму секретність на користь національної безпеки.
Влада Києва виявилася більш «відвертою», хоча й вона звичайно на стала розкривати воєнну таємницю.
За словами заступника голови Київської міської державної адміністрації Петра Пантелеєва, у травні цього року столиця затвердила концепцію «Енергетичне відновлення: шлях до розподіленої когенерації. Energy recovery: the way to distributed cogeneration».
«Концепція спрямована на розбудову у столиці локальних джерел комбінованого виробництва тепла та електроенергії, ширше використання альтернативних джерел палива тощо. Комплекс заходів концепції дозволить підвищити стійкість, ефективність та автономність енергозабезпечення столиці, що є критично необхідним як в умовах війни, так і після її завершення», — сказав він у коментарі «Апострофу».
Реалізацією концепції займається компанія «Київтеплоенерго». Плани щодо розподіленої генерації у Києві дуже амбітні – йдеться про будівництво шести нових ТЕЦ та 11 міні-ТЕЦ на базі районних котелень, що дозволить місту бути повністю автономним та самодостатнім. Проте реалізація такого проєкту затягнеться на 12-15 років.
Тому на даному етапі відбувається встановлення менших об’єктів розподільної генерації, і наразі триває поставка 15 когенераційних установок.
«Запуск перших когенераційних установок відбудеться вже у листопаді-грудні цього року. Загалом протягом цієї зими плануємо включити обладнання на понад 60 мегават. Це мінімум, необхідний для проходження опалювального сезону», – заначив директор «Київтеплоенерго» Вячеслав Бінд.
Могло бути і краще (гірше)
Незважаючи на бадьорі реляції влади, Олег Попенко досить скептично оцінює результати кампанії щодо розвитку розподіленої генерації на старті осінньо-зимового періоду.
«Те, що нам сьогодні намагаються розповісти про розподілену генерацію, як вона має бути побудована, як на мене, виглядає дуже і дуже сумнівно, — каже експерт. — У нас є кілька кейсів, і вони, в принципі, всі показові. Перший кейс — USAID (Агентство США з міжнародного розвитку) подарувало «Енергоатому» установку на 28 мегават. Кілька місяців вона сюди їхала, витратили купу грошей, щоб вона приїхала, потім її підключали. І на все це пішло півтора роки. Ще один кейс — подарована нам (також USAID — «Апостроф») 91 установка для 32 міст і двох вишів. На кінець літа було підключено близько 20-ти, при цьому працювали п’ять чи шість з них».
Повільніший, ніж хотілося, процес встановлення міні-електростанцій та їх підключення до мереж фактично визнають і в уряді.
«Загалом потреби житлово-комунальних підприємств у когенераційних установках покриті більш ніж на половину», — йдеться у вже згаданому телеграм-пості прем’єра Дениса Шмигаля, дотованому 15 жовтня.
Проте говорити про те, що ситуація з розподіленою генерацією катастрофічна, було б великим перебільшенням, і приклад того ж Харкова тому є підтвердженням. Тому надія на те, що навіть у разі нових масованих ворожих обстрілів ми не залишимося зовсім без світла та тепла, зберігається.
Очевидно, що розподілена генерація повністю не вирішить проблему дефіциту потужностей в енергосистемі взимку, але навіть у не найсприятливіших сценаріях вона істотно полегшить загальний стан.
Але головне це те, що розподілена генерація – це не тільки не стільки про війну. Справа в тому, що розподілена генерація, звичайно, з використанням відновлюваних джерел — це стійкий тренд у країнах Європи та Північної Америки. А це означає, що після війни нам не потрібно буде ламати голову над тим, куди подіти стільки енергогенеруючого обладнання – воно продовжить працювати і в мирний час. Тому розподілена генерація – це насамперед про розвиток і, врешті-решт, процвітання нашої країни.
