Україна зробила перший крок у напрямку інтеграції до загальноєвропейського ринку праці, який серед іншого передбачає вільне переміщення людей через кордони. «Апостроф» розбирався, як ця система функціонуватиме під час дії воєнного стану в нашій країні та після його скасування, з якими викликами зіткнеться Україна на шляху «трудової» євроінтеграції, і як повинна буде на них реагувати.
Україна планує доєднатися до загальноєвропейського ринку праці. Перший крок на цьому напрямку було зроблено на засіданні українського уряду 29 жовтня, на якому було затверджено План заходів щодо приєднання до Європейської мережі служб зайнятості (EURES), повідомляє відділ зв’язків з громадськістю та ЗМІ Міністерства економіки.
Приєднання України до EURES є рекомендацією Європейської комісії, що міститься у звіті від 2023 року про прогрес нашої країни на шляху вступу до Європейського Союзу.
«Окрім необхідності забезпечення законодавчої сумісності існуючих українських систем з європейськими стандартами, має бути відповідна технічна сумісність — для ефективного зіставлення вакансій та резюме. Для цього нам потрібно вдосконалити внутрішні інформаційні системи, адаптувати деякі технічні аспекти, що дозволить забезпечити відповідність даних, необхідних для EURES», — заявила перша віцепремʼєрка — міністерка економіки Юлія Свириденко.
Україна буде вивчати відповідний досвід інших країн, які пройшли аналогічний шлях інтеграції в структури ЄС, зокрема Польщі.
«Є низка питань, які потребують ретельного дослідження, аби Україна ефективно доєдналася до мережі EURES. Серед них — відповідність національної класифікації професій міжнародним та європейським нормам та стандартам, роль посередників на ринку праці, охоплення мережею EURES здобувачів освіти та стажистів тощо», — розповіла заступниця міністра економіки Тетяна Бережна.
До Європи на роботу
З початку варто сказати декілька слів про ту європейську структуру, до якої наш уряд хоче долучитися, точніше, долучити всіх нас.
EURES — це мережа служб зайнятості, що охоплює всі країни ЄС, а також Ісландію, Ліхтенштейн, Норвегію та Швейцарію (всього 31 країна). У середньому на порталі EURES налічується понад 4 мільйони робочих вакансій, і EURES допомагає шукачам роботи її знайти, а роботодавцям — підібрати належних кандидатів.
До речі, ця мережа служб зайнятості вже може бути знайома деяким українцям, адже на її базі створено онлайн-платформу «Фонд талантів ЄС» спеціально для наших біженців, які рятуються від російської загрози в країнах ЄС.
«Насправді, всі ці заходи, які робить наш уряд, йдуть в єдиному плані узгодження кроків по вступу до ЄС. І якщо в Європі є єдина мережа установ, які працюють за єдиними правилами, то зрозуміло, що і Україна буде до цієї мережи доєднуватися, і в цьому сенсі – це дуже правильний крок. Але це — формальна частина», — сказав у розмові з «Апострофом» президент всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, керівник проекту «Візія-2033. Збереження та розвиток трудових ресурсів України у найближчі десятиліття» Василь Воскобойник.
В Міністерстві економіки підкреслюють, що ухвалений урядом план є важливим кроком до інтеграції в європейський ринок праці та запровадження вільного руху працівників.
А ось із цим на сьогодні є певні проблеми, оскільки значна частина українського населення, а саме чоловіки працездатного віку, обмежені у пересуванні через кордон, а тому принаймні до скасування воєнного стану вони не зможуть скористатися перевагами загальноєвропейської системи працевлаштування.
Втім, ними зможуть скористатися українці, які вже знаходяться в країнах Європейського Союзу.
«Те, що ми можемо допомогти тим людям, які там страждають без роботи, це добре. Це краще, ніж нічого, — сказала у коментарі «Апострофу» експерт з питань ринку праці Тетяна Пашкіна. — Я не певна, що це одразу вирішить всі проблеми і працевлаштує всіх українців. Але, з іншого боку, якщо людина живе у якомусь маленькому містечку, і не знає, як ту роботу шукати, можливо, є якісь вакансії десь по-сусідству, щоб не потрібно було об’їжджати всі сусідні села, і можливо люди зі служб зайнятості дозволять нашим людям сформувати більш короткий шлях до роботи».
Працевлаштування без кордонів
Як було зазначено вище, українці вже зараз фактично можуть користуватися системою європейського працевлаштування EURES, проте до формального приєднання до неї, як і до вступу нашої країни до ЄС, ще далеко.
Але за деякий час це відбудеться, а також, коли припиняться військові дії, режим воєнного стану буде скасовано.
І тоді для післявоєнної України з’являться серйозні ризики.
«Для нас є ризик того, що наші люди, які тут, і яких, можливо, професійні перспективи в Україні не влаштовують, через таку мережу простіше зможуть знайти собі роботу там, — каже Тетяна Пашкіна. — Але тоді роботодавцям в Україні прийдеться «воювати» за нечисельний контингент працівників не тільки між собою, але й з іноземними».
Щодо зацікавленіості з боку європейських роботодавців, то вона однозначно буде, адже багатьом країнам Європи вже зараз не вистачає робочих рук, і з часом ситуація буде погіршуватися.
Добре відомо, що без українців будівельна галузь Чехії, в якій до речі, переважно зайняті чоловіки, просто не впорається. Аналогічна ситуація і в Польщі, яка насправді зацікавлена в наших робітниках попри грізні заяви тамошніх очільників про намір висилати українських чоловіків призовного віку в Україну. Через демографічні проблеми з нестачею робочих рук стикається Німеччина, і в її випадку мова йде про мільйони.
І головне, що європейські країни вже звикли залучати українців до роботи. А українці, у свою чергу, вже добре знають, де краще працювати і заробляти.
При цьому значну частину нових заробітчан складуть чоловіки, коли, і якщо, буде скасовано воєнний стан. Багато з них доєднаються до свої родин, які вже знаходяться в тій чи іншій європейській країні, мають житло, і їхні жінки, скоріше за все, вже працевлаштовані, а діти ходять до школи чи дитсадка, тобто вони потраплять не на пусте місце. Інші теж навряд чи залишаться на самоті, адже в багатьох країнах ЄС, зокрема в Німеччині, Чехії, Польщі, вже склалися великі мережи наших громадян, які допомагають в багатьох питаннях, зокрема з працевлаштуванням.
«Що може Україна протиставити, як то кажуть, спокусам західного світу? — задається питанням Тетяна Пашкіна. — Українці за кордоном кажуть, що готові повернутися, коли в них буде достойна заробітна плата, гарантоване працевлаштування, фінансова допомога, допомога з житлом та інші пункти, які вони озвучують в різних опитуваннях. І що окрім величезної кількості вакансій може запропонувати наша держава?»
Батіг і пряники
Те, що після відкриття кордонів Україну можуть залишити, принаймні тимчасово, мільйони людей, розуміють не тільки експерти, а й представники влади. І у зв’язку з цим вже лунають пропозиції не відкривати кордони навіть після відміни режиму воєнного стану – на три, п’ять, а може і більше років.
«Я боюсь, що у нас буде поетапне зняття обмежень а не одномоментне. І очевидно, що будуть здійснені спроби адміністративно обмежувати вільний виїзд представників особливих професій, військовозобов’язаних певних категорій за межі України, — сказав у коментарі виданню політичний експерт Віталій Кулик. — Принаймні такі ідеї виношуються і набувають певної популярності серед певних політиків і представників експертного кола. Зрозуміло, що ми не можемо бути Північною Кореєю, і такі ідеї будуть критиковані. Чи вдасться уряду їх обгрунтувати і захистити, — це питання друге, але така ідея є».
Проте навіть, якщо такі спроби й будуть, вони ні до чого не призведуть, впевнений Василь Воскобойник.
«Закінчення військових дій, відміна воєнного стану призведуть до відкриття кордонів, бо, якщо цього не відбудеться, я передбачаю соціальний вибух, — каже експерт. — І я впевнений, що будуть і політичні партії проти цього виступати, і все рівно все буде відкрито».
Тому владі прийдеться заохочувати громадян залишатися в Україні и повертатися на батьківщину іншими методами.
«Україна не може конкурувати (з країнами ЄС) в економічному плані, і тому потрібно шукати інші важелі впливу. В першу чергу — це будувати відкриту країну, де може реалізуватися кожен. І тоді люде не будуть їхати, вони будуть повертатися, і на додаток до нас поїдуть люди з інших країн, які будуть бачити можливості для власного розвитку», — каже Василь Воскобойник.
І в цьому як раз може зіграти свою позитивну роль інтеграція України в загальноєвропейську систему працевлаштування.
«Було б чудово, якби не тільки ми долучалися до загальної системи вакансій, але щоб ще й було залучення іноземних роботодавців до нас. Якщо їм потрібні люди, то вони в нас є. І вони зможуть приїхати, відкрити тут підприємства і отримати наших людей», — резюмувала Тетяна Пашкіна.
