Президент України раніше за очільника Кремля привітав Дональда Трампа з перемогою. Минув майже тиждень з дня, коли американці обрали нового господаря Білого дому. Війна, попри епатажні обіцянки тоді ще Трампа-кандидата, продовжується. Проте учасники цього трикутника — Київ, Москва та республіканці в США — почали обмінюватися сигналами. “Апостроф” спробував їх прочитати.
Щойно після того, як у Флориді лідер республіканців Дональд Трамп оголосив про свою перемогу на президентських виборах, його привітав президент України Володимир Зеленський. Він пригадав їх зустріч у вересні і зазначив, що “цінує прихильність Президента Трампа до підходу “мир через силу” у глобальних справах”. “Саме цей принцип може реально наблизити справедливий мир в Україні. Сподіваюся, що ми разом втілимо його в життя”, — наголосив він.
У ніч на четвер, 7 листопада, Зеленський поспілкувався телефоном із новообраним президентом США Дональдом Трампом. Розмову президент України назвав “чудовою”, у ній він знову згадав про “справедливий мир”. “Ми домовилися підтримувати тісний діалог і розвивати співпрацю. Сильне та непохитне лідерство США життєво важливе для світу та для справедливого миру”, — написав він опісля.
А в Кремлі не поспішали набирати номер Трампа. Ба більше — у дусі великодержавія 6 листопада речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що льодокол «Чукотка» для РФ важливіший за перемогу Трампа. Президент РФ все ж привітав новообраного президента США, але ніби між іншим, під час дискусійного клубу “Валдай”. «Я не вважаю негожим зі свого боку зателефонувати йому (Трампу — ред.), але не роблю цього, тому що керівники західних держав раніше мало не щотижня мені дзвонили, а потім раптом припинили. Ну, не хочуть, ну, і не треба”, — так глава Кремля пояснив, чому досі не зідзвонився з Трампом.
Проте 10 листопада стало відомо про телефонну розмову, яка нібито відбулася між Трампом і Путіним у четвер, 7 листопада. “Під час телефонної розмови, яку Трамп вів зі свого курорту у Флориді, він порадив російському президенту відмовитись від ескалації війни в Україні та нагадав про значну військову присутність Вашингтона в Європі”, — сказано у статті видання The Washington Post. За його інформацією, українські чиновники нібито були поінформовані про розмову з Путіним і були не проти. Проте в українському МЗС це заперечили. Зі свого боку Дмитро Пєсков заперечив сам факт телефонної розмови.
Хай там як, проте тема війни в Україні — в топі для нового господаря Білого дому. Його рішення зачепить як Росію, так і Україну. Це чудово розуміють у Москві та Києві й уже посилають меседжі.
Чекістські манси та улещування егоцентрика: про що сигналізували Путін та Зеленський
Команда Зеленського дуже правильно зробила, що поспішила привітати Трампа з перемогою. “Ми маємо справу з егоцентриком. Як подейкують напівжартома, що Трамп має шахматку — хто коли його привітав і хто не привітав. Для нього дуже важливо насправді, хто швидше всіх привітав”, — каже “Апострофу” політолог Олег Лісний.
Водночас позиція Путіна була схожа на загравання. “Це гра, як чекістські манси (кокетування — сленг.). Ніби привітав, але не особисто. Позиція його невнятна. З одного боку це “продається” всередину — це ж наш ворог, чому Путін буде дзвонити? Дочекаємось, доки він зателефонує, — міркує співрозмовник видання. — З одного боку він досить улесливо говорив про Трампа (назвавши поведінку Трампа під час спроби замаху на нього “правильною та мужньою”. — Ред.), але з іншого боку — риторика проти Заходу була агресивна”.
Насправді в Кремлі дуже чекали дзвінка. “Після розмови з Трампом все склалося так, як хотів Путін, як він собі уявляв, — зауважив “Апострофу” політолог Віталій Кулик. — Попри те, що Росія говорить про самодостатність, що вони окрема цивілізація, вони є західно орієнтованими, орієнтованими на США. Для Путіна важливий сам факт переговорів з Трампом, що з ним почали розмовляти, про щось домовлятись”.
Між тим в інформаційному просторі вже з’являються ідеї для “мирного плану” Трампа, від його оточення. За інформацією The Telegraph, зокрема, пропонується заморозити лінію фронту та створити 800-мильну демілітаризовану зону. Контроль за нею нібито забезпечуватимуть європейські, британські війська. За словами трьох осіб з оточення Трампа, план передбачає, що Україна погоджується відкласти свої амбіції вступити до НАТО на 20 років. У свою чергу США нададуть Україні зброю, щоб стримати Росію від відновлення бойових дій. Нейтралітет і “демілітаризовану зону”, а також те, що РФ залишає за собою окуповані території, раніше озвучував кандидат у віцепрезиденти США від Республіканської партії Джей Ді Венс.
У такій ситуації Зеленський опинився під тиском — не тільки через можливі вимоги поступок з боку України, а й через хвилювання частини суспільства прогавити здачу національних інтересів. Команда Офісу президента не звикла комунікувати свої наміри з народом. Найяскравіший приклад — План перемоги спочатку показали за кордоном, а вже потім у парламенті. “Зеленський має пояснювати своєму народу, що він робить. Щоб ми дізнавалися не із західної преси про різні плани миру й перемоги, а щоб це була дискусія з громадянським суспільством, з українським народом про те, як ми збираємося продовжувати війну. На які кроки ми можемо піти, маючи внутрішньополітичний консенсус, які непопулярні кроки доведеться робити, але що натомість ми можемо отримати, які ризики — це чесно відверто треба проговорювати”, — наголошує Кулик.
Кастинг мирних планів Трампа: що робити Україні
Дональд Трамп поки що не знає, як можна закінчити війну в Україні. “Плану Трампа немає, є плани для Трампа, — міркує Лісний. — Вони закидаються в інформаційний простір у першу чергу для нього людьми, які кажуть: Трамп, я тут, я знаю, як цю проблему вирішити, можеш взяти мене в Адміністрацію або цей план у роботу”.
Пропозиції, які лежать у майбутнього господаря Білого дому на столі, навряд чи влаштують Київ. “Поки що те, що надходить [в інформаційному полі], ніякого оптимізму нам не додає. По факту йдеться і про формалізацію територіальних втрат, припинення підтримки України, про примус Києва до капітуляції”, — переконаний Кулик.
Проте важливо, що Трамп не ухвалив поспішного рішення про швидке завершення війни. “Він шукає кращий варіант, — продовжує Олег Лісний. — 24 години — це слова кандидата в президенти. А тепер він обраний президент і буде трошки інший Трамп після 20-го [січня 2025 р., після інавгурації]. У цей час він формуватиме команду і вона матиме вплив на його позицію щодо плану. У цей час буде “кастинг” планів”.
У цей період Київ не повинен сидіти склавши руки. “Потрібно почати роботу з республіканцями. Треба намагатися знайти підходи до людей, які будуть впливати на рішення. Якщо їх немає, то треба їх знайти, використовуючи діаспору, лідерів інших країн, наприклад, Бориса Джонсона, який дуже близький до Трампа. Тобто шукати шляхи, щоб нас почули. Також треба пропрацьовувати можливості, які ще може дати Байден. Щоб ми могли у фінансовому й військовому сенсах мати часовий лаг”, — зазначив політолог.
Хороша новина для нас у тому, що США зацікавлені не дати Києву програти. “Фіксація втрачених територій на папері не відбудеться. Йдеться про відкладені статуси й про компенсацію цих статусів певним наповненням. Це і військова підтримка на необхідному рівні, і створення умов, за яких Україна може ефективно чинити спротив і створення ситуації ненападу з боку РФ”, — каже Віталій Кулик.
Якщо Трамп пристане на план із заморожуванням лінії фронту та створенням демілітаризованої зони, він, зрештою, може розчаруватися у складності його реалізації. Як контролювати ситуацію і які важелі впливу на порушників? “Трамп може зрозуміти, що Росія не готова йти на поступки і змінить тактику. Тоді Трамп розвернеться на 180 градусів, — продовжує співрозмовник видання. — Тоді можна розраховувати на далекобійну зброю, збільшення підтримки США, але за умови, що ми за це будемо платити”.
У цій ситуації Україна стає більш залежною від ЄС. Тож, повинна перекувати Європу платити за мир у своїх домівках.
