У Верховній Раді України запропонували розформувати територіальні центри комплектування та соціальної підтримки і військовослужбовців звідти відправити на фронт. “Апостроф” поцікавився думкою експертів, наскільки це реалістична ідея, які проблеми така реформа допоможе вирішити і чи не створить нових.
У ВРУ рік працювала ТСК щодо розслідування можливих фактів порушення прав військовослужбовців. За результатами роботи, депутати запропонували розформувати ТЦК й створити з їхніх працівників понад 10 бригад для виконання бойових завдань на фронті. Про це в ефірі одного з телеканалів розповіла народна депутатка Юлія Яцик.
“Запропонували у своєму звіті розформувати ТЦК як орган і створити — цим зараз займається Міноборони — такі рекрутингові центри з числа в тому числі цивільних осіб. І більше того, працівники-військовослужбовці з терцентрів комплектування військовослужбовців є військовослужбовцями, які можуть ефективно виконувати свої завдання в зоні бойових дій, наприклад. З числа військовослужбовців ТЦК можна створити більше 10 повноцінних бригад”, — сказала вона.
Як розповів речник Міністерства оборони Дмитро Лазуткін в ефірі телемарафону, у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки працює 36 тисяч людей, з яких майже 7 тисяч — цивільні, також серед військових, які працюють у ТЦК, є обмежено придатні, а ще близько 3 тисяч — жінки. Тобто теоретично можна мобілізувати близько 26 тисяч. Виходячи з того, що середня чисельність бригади — 4000-5000 осіб, можна сформувати до шести бригад. Але це лише математика. А як буде на практиці? І взагалі, чому Україна постала перед питанням реформи ТЦК.
Уряд, медіа, корупція: чому виникли проблеми з мобілізацією
Так званою реформою військкоматів в Україні займалися ще до повномасштабного вторгнення. У 2021 році Верховна Рада підтримала законопроєкт, згідно з яким військові комісаріати перейменували в “територіальні центри комплектування та соціальної підтримки”. “Настав кінець ери військкоматів. Замість них в Україні діятимуть територіальні центри комплектування відповідно до адміністративно-територіального устрою держави. У випадку загострення ситуації на доукомплектування військових частин тепер відведені лічені дні, що відповідає вимогам “Стратегії воєнної безпеки України” щодо всеохопної оборони. Створено Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних і розпочаті проєкти щодо цифровізації процесів військового обліку: Е-реєстрація, Е-військовий квиток, Е-транспорт, Е-ТЦК”, – заявив тодішній міністр оборони Андрій Таран.
Проте по суті реформа військкоматів нічого, крім назви, не змінила. “Ми ж вже від воєнкомата переходили на ТЦК. Змінилася ситуація? Покращилась набагато? Ні. Чому? По-перше, тому що цим займаються тільки Збройні сили, а це не вірно. Функція мобілізації — це державна функція. А відбулося так, що Кабінет Міністрів всю функцію переклав на Міністерство оборони. Під час війни це помилка. Міністерство оборони, розуміючи, що це дуже важка справа і відповідальність, переклало це на Генштаб. У Генеральному штабі ЗСУ теж розуміють, що таке мобілізація і яка військово-політична відповідальність. Вони переклали це на Сухопутні війська, які найбільші за кількістю військовослужбовців. Це зовсім ні в які ворота не лізе”, — каже “Апострофу” заступник начальника Генерального штабу ЗС України (2006-2010) Ігор Романенко.
Головнокомандувач Збройних сил України не може одночасно воювати і організовувати мобілізацію. Має бути відповідальність верховного головнокомандувача Збройних Сил й уряду, переконаний співрозмовник видання. Якщо на початку повномасштабного вторгнення, на хвилі патріотизму, під ТЦК шикувалися черги добровольців, то за останні роки ситуація змінилась. І не в останню чергу через відсутність відповідальності за дії ТЦК й перекос у висвітленні ЗМІ “свавілля” працівників ТЦК та послуг адвокатів для ухилянтів, зазначає Романенко.
“Згідно з діючим законодавством, військовозобов’язані мають уточнити облікові дані. Люди, які цього не роблять, є порушниками нашого законодавства, особливо під час воєнного стану, під час ведення широкомасштабної війни. І коли відповідні органи затримують порушників, мас-медіа і суспільство за великим рахунком налаштовані на те, що це погано й треба цьому протидіяти, — розповідає Романенко. — Затримання — дуже складний процес. Повинна поліція в цьому брати участь, крім ТЦК… Має бути головний, який несе відповідальність”.
Крім того, під час війни принципово, щоб антикорупційні структури працювали на випередження, аби попередити хабарництво і ТЦК, і МСЕК, і прикордонників — всіх “стейкхолдерів” ухилянства.
Водночас Україні потрібно переглянути призовний вік у бік зниження. “Широкомасштабна війна, а середній вік ЗСУ тримають на рівні 43 років, при чому два роки тому було 42. Ми зможемо на такому підході здійснити комплектування хоча б тих наших бригад, які ведуть бойові дії на лінії зіткнення? Безумовно, ні. А ми бачимо на фронті другий рік ЗС РФ проводять стратегічну наступальну операцію, в ході якої послідовно з різними темпами завойовують наші землі, захоплюють і вбивають наших людей. Ми не можемо це спинити, і тому що так нам “допомагають” союзники, але в першу чергу ми захищаємо себе, державу і націю, ми повинні самі показувати зразок відношення до питань безпеки”, — наголошує ексзаступник начальника Генштабу ЗСУ.
Таким чином, правильна реформа не поставила б питання про розформування ТЦК.
ТЦК: залишити не можна розформувати
Реформа ТЦК має продовжитися, каже “Апострофу” військовий експерт Олег Жданов. “ТЦК треба розформувати. Їх треба вивести зі складу Сухопутних військ і передати Міністерству оборони, зробити організацію цивільною повністю. Залишити там начальника ТЦК військового, можна ще начальників відділів комплектування теж залишити військові посади, решту стовідсотковий особовий склад — це повинні бути цивільні працівники”, — вважає він.
Робити це потрібно паралельно з рекрутинговою кампанією. “Там, де рекрутингова кампанія в якомусь регіоні адміністративному починає перебирати на себе основну функцію комплектування, там ТЦК поступово розформовуються. А тих військовослужбовців, які вивільняться, будь ласка, вони ж військовослужбовці Сухопутних військ ЗСУ. Будь ласка, комплектуйте ними військові частини”, — пояснив Жданов.
Проте не всі погоджуються з такою думкою. Як відомо, військовий рекрутинг в умовах загальної мобілізації є формою добровільної мобілізації з можливістю обрати військову спеціальність. Як писав раніше “Апостроф”, рекрутинг не справляється із завданням поповнення бригад піхотою.
“Рекрутингові центри не вирішать питання мобілізації. Тому що в масштабах держави рекрутинг полегшує процес мобілізації, але не заміняє його. Не вийде виїхати тільки на позитивній мотивації, адже ще жодна велика війна не була лише на добровольцях. Два процеси — рекрутинг та мобілізація — мають бути інтегровані в єдину систему, і лише тоді можна говорити про ефективність”, — вважає заступник командира 3-ї ОШБр Максим Жорін.
Замінити рекрутинговими центрами ТЦК неможливо, вважає голова підкомітету комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Федієнко. “Це нереально і не треба, — каже він “Апострофу”. — Бо рекрутинг – це рекрутинг, ТЦК – це ТЦК. Рекрутинг займається рекрутуванням військовозобов’язаних в конкретні визначені військові формування. Військове формування формує рекрутингову команду і рекрутує туди… а ТЦК – це загальнонаціональна державна історія, яка формує не тільки мобілізацію, а повинна формувати і загальну політику навчання військовозобов’язаних і т.д.”.
Ідея відправити військовослужбовців ТЦК на фронт, на думку нардепа, теж відірвана від реалій. У ТЦК прийшла велика кількість військовослужбовців після війни. «Тобто вони вже обмежено придатні, — розповідає Федієнко. — Більша частина – це сержанти, офіцери, які мають ознаки інвалідності, пройшли війну, інша частина – це службовці, зазвичай, жінки. Я там цивільних чоловіків не зустрічав узагалі. Давайте на тлі популізму, який роздмухує незрозуміло хто, зламаємо всю мобілізацію, яка хоч якось відбувається”.
Тож щоб налагодити процеси, потрібно не розформовувати ТЦК, а вирішувати проблеми, які об’єктивно роблять мобілізацію несправедливою в очах громадян. Виносити реальні вироки за корупцію й беззаконня у цій сфері, давати чесні лікарські висновки, приймати рішення, які доводять, що війна стосується всіх — найперше, чого очікує суспільство від влади. Без цього градус ненависті до ТЦК залишатиметься високим, а мобілізовані сприйматимуться як бідолахи, яким не пощастило мати зв’язки і гроші. Так не виграти війну.
