Українська держава вирішила порадувати громадян, причому двічі, надавши їм можливість отримувати повернення частини коштів, витрачених ними на купівлю вітчизняних товарів, а також одноразово по 1000 гривень, які вони можуть використати для придбання найнеобхіднішого. Незважаючи на це, у суспільстві назріває недовіра, і виникають підозри, що все це затіяно заради того, щоб усіх нас взяти під тотальний контроль. «Апостроф» розбирався, що відбувається насправді.
Державні програми «Національний кешбек» та «Зимова єПідтримка», в рамках яких українці отримують нехай невеликі, але все ж таки гроші, судячи з усього, не викликають у них великої довіри.
Це й не дивно, оскільки за більш ніж 30 років Незалежності, а також за попередні роки, що йдуть углиб радянської доби, кому довелося її застати, у людей виробилася стійка переконаність, що державі довіряти не можна, і, навіть якщо вона щось обіцяє – і навіть дає – те робить це не просто так і зрештою все одно обдурить.
Тим не менш, гроші, до того ж, халявні, — велика спокуса, якій піддаються навіть найобережніші та стійкіші, і яка здатна приглушити почуття недовіри, яку громадяни відчувають до рідної держави.
Нагадаємо, програма «Національного кешбеку» стартувала у вересні цього року. Її учасники отримують повернення коштів (кешбек) у розмірі 10% від вартості придбаних ними вітчизняних товарів (але не більше 3000 гривень на місяць), а отримані за рахунок цього гроші вони можуть витратити на придбання вітчизняних товарів і послуг.
За даними Міністерства економіки, станом на кінець листопада українці відкрили 4,6 мільйона банківських карток «Національний кешбек».
«Зимова єПідтримка» розпочалася у грудні, і за перший неповний тиждень уже подано близько 5 мільйонів заявок на отримання 1000 гривень у рамках цієї програми. Для того, щоб стати учасником програми «Зимова єПідтримка», потрібно також відкрити картку «Національний кешбек».
Не виключено, що учасники обох програм — це приблизно одні й ті самі люди, хоча «єПідтримка» тільки набирає обертів, і цілком можливо, що охочих отримати по ній тисячу гривень буде більше.
Таємне стає явним
Очевидно, що нас, незважаючи на війну, навіть якщо не враховувати тих, хто залишився на тимчасово окупованих територіях та виїхав за кордон, значно більше ніж 5 мільйонів. І, навіть якщо кількість учасників обох програм зросте, очевидно, що це менша частина населення, тоді як більша з якихось причин відмовляється брати в держави гроші. І справа тут навряд чи в гордості.
Мабуть, це саме та недовіра, про яку ми згадували на самому початку. Недовіра ж породжує чутки, частина з яких слід визнати, як мінімум, мають підстави.
Насамперед це стосується вимоги про розкриття банківської таємниці, що міститься в договорах, які громадяни підписують з банками під час відкриття картки «Національний кешбек».
Дійсно, у цьому випадку громадянин повинен дати згоду на «передачу інформації про платіжні операції з обраних поточних рахунків до інформаційної системи для надання електронної публічної послуги «Кешбек «Зроблено в Україні» за формою, визначеною уповноваженим банком, та дозвіл на обробку персональних даних…»
Люди в принципі не люблять, коли до їхнього приватного життя виявляють підвищений інтерес, навіть якщо нічого протизаконного вони не роблять. А що вже казати про тих, кому є що приховувати.
Однак так до кінця й незрозуміло, дані про які фінансові операції (а також куди) передають банки – про ті, що проходять по всіх картах, або лише по тих, з яких здійснюються покупки в рамках програми «Національного кешбеку»?
Якщо йдеться про другі, то переживати навряд чи варто, адже, нагадаємо, отримати по кешбеку і, відповідно, витратити на місяць можна щонайбільше 3000 гривень, що навряд чи зацікавить Державну податкову службу.
У зв’язку з дискусією, що загострилася, з цього приводу зробив заяву найбільший у країні банк — «ПриватБанк».
«ПриватБанк», як і всі учасники програми «Національний кешбек», передає виключно інформацію щодо транзакцій витрат або повернень товарів у магазинах, які зареєстровані як продавці українських товарів. Будь-які інші операції чи дані клієнтів не розголошуються«, — йдеться в офіційній заяві фінустанови.
Більше того, для участі у програмі «Зимова єПідтримка» розкривати дані про транзакції не потрібно. Щоправда, у перші дні банки зберігали цю вимогу і не відкривали карти «Національного кешбеку», якщо клієнти відмовлялися розкривати інформацію про рух коштів за їхніми картками. Згодом фінустанови зняли цю вимогу — за винятком «ПриватБанку», який при цьому дозволяє відмовитися від участі у програмі «Нацкешбеку» і, як наслідок, від зобов’язання ділитися інформацією про фіноперації.
Таким чином, схоже, питання розкриття банківської таємниці можна вважати вирішеним.
Але, з іншого боку, чи є гарантія того, що наші персональні дані, а також дані про наші банківські транзакції не зливаються тієї ж податковій, та й не лише їй?
Адже ні для кого не секрет, що в інтернеті можна купити практично будь-яку базу даних (раніше вони продавалися на книжковому ринку «Петрівка» у Києві та в аналогічних точках в інших містах України). Якимось чином ця інформація є доступною, а це означає, що її хтось комусь зливає.
«Фактично, на даний момент банківської таємниці в Україні не існує», — сказав у розмові з «Апострофом» політичний експерт Віталій Кулик.
Полювання на «ухилянтів»
Оскільки «Національний кешбек» і, тим більше, «єПідтримка», підпільних мільйонерів навряд чи виявить, мабуть, є інша причина, через яку ці програми були спущені в маси.
За однією з версій, це було зроблено для того, щоб мати можливість стежити за громадянами.
Масла у вогонь підлила депутат Верховної Ради з фракції «Слуга народу» Ольга Василевська-Смаглюк, яка висловила думку, що влада затіяла все це для того, щоб порахувати українців, що залишилися на підконтрольній території, зокрема чоловіків призовного віку, які ховаються від мобілізації.
Зауважимо, Василевська-Смаглюк – депутат провладної парламентської фракції, і, навіть якщо сказане нею є її особистою думкою, а не офіційною позицією влади, враховуючи публічний характер її слів, вони сприйматимуться відповідним чином.
Те, що «Національний кешбек» міг бути задуманий для виявлення потенційного мобілізаційного ресурсу, «Апострофу» офф-рекордс говорили кілька співрозмовників, які при цьому висловлювали подив, оскільки, за логікою, саме «ухилянти» насамперед і не реєструватимуться у «Дії», щоб не розкривати свого місцезнаходження.
Втім, можливо, розрахунок був зроблений на людську жадібність, на те, що бажання отримати на халяву якісь гроші приспить пильність «ухилянтів», і вони виявляться для відповідних органів як на долоні. Як, втім, і всі інші громадяни, які ризикнуть взяти участь у програмах «Національного кешбеку» та «Зимової єПідтримки».
Але, схоже, такої мети також не було – принаймні досягти її було б нереально.
«Це прояв конспірологічних деформацій чи відверта маніпуляція», — сказав «Апострофу» політолог Володимир Фесенко.
За його словами, для того, щоб стежити за громадянами, існують різні інструменти, насамперед відстеження активності в соціальних мережах, а також мобільних телефонів.
І тим більше це не має жодного стосунку до прагнення перерахувати наявних українців.
Володимир Фесенко нагадав, що у 2020 році тодішній міністр Кабінету міністрів Дмитро Дубілет провів «перепис» населення за мобільними телефонами.
«Я не є професійним соціологом, але з соціологією професійно працюю, знаю соціологічні методи і можу точно сказати, що для того, щоб вимірювати кількість населення, не «Кешбек» має бути інструментом. А ось мобільний зв’язок – цілком, хоча соціологи та демографи теж критикували (цей метод)», — сказав експерт.
Назустріч виборам
У такому разі інструментом чого має стати «Національний кешбек»?
«Я це бачу не як альтернативний перепис чи спосіб стеження, а, швидше, як спробу інвентаризації потенційного електорального простору», — каже Віталій Кулик.
Нагадаємо, представники влади запевняють, що вибори як парламентські, так і президентські, відбудуться відразу ж після завершення війни. За непрямими ознаками, провідні політичні сили вже почали до них підготовку.
За словами Віталія Кулика, у програмах «Національний кешбек» та «Зимова єПідтримка» беруть участь насамперед громадяни, яким близькі патерналістські настрої: «Ті, кому цікаво взаємодіяти з владою, отримувати від неї якісь подачки. Це не означає, що їх вдасться одразу конвертувати у голоси, бо можна брати гроші та посилати владу подалі».
Тим не менш, певне електоральне ядро таким чином можна намацати. Чи це будуть ті самі 5 мільйонів, поки сказати складно.
«Але це група, з якою можна працювати та продукувати для неї нові соціальні обіцянки, нові патерналістські кроки, розглядати якісь механізми інтерактивного залучення до споживання, щоб потім обміняти ці подачки на голоси», — резюмував експерт.
