Перш ніж приступати до реформування Збройних сил України, необхідно провести комплексний аудит у всіх сферах оборони, у тому числі в армії. Цього, зокрема, вимагає і Закон «Про національну безпеку України», в якому зазначено, що протягом шести місяців після вступу на пост Президента розробляється стратегія національної безпеки, відповідно до якої і здійснюється проведення комплексного огляду сектора безпеки і оборони.
Про це на своїй сторінці у фейсбук написав Андрій Таран, генерал-лейтенант, екс-перший заступник командувача Сухопутних військ ЗСУ, аташе з питань оборони України в США.
“Оборонний огляд є складником цього комплексного огляду. Після цього Міністерством оборони розробляється стратегія військової безпеки, в якій і визначаються подальші шляхи досягнення цілей оборонної галузі. Головне, що ми повинні вирішити остаточно — визначитися, куди ми рухаємося, — пише Андрій Таран. — Оцінюючи ті загрози, що існують на сьогоднішній день для нашої країни, потрібно виходити з того, що Україна не в змозі самостійно забезпечити свою безпеку. Чи здатна одна наша армія протистояти російській військовій потужності в разі повномасштабної агресії? Мені здається, що відповідь очевидна. Нам необхідно продовжувати реформи для приєднання до системи колективної безпеки з країнами НАТО. Альтернативи цьому на сьогоднішній день немає. А ось конкретні кроки на цьому шляху ми зможемо визначити після проведення оборонного огляду і розробки стратегії військової безпеки”.
Генерал-лейтенант назвав ключові проблеми в армії. Найбільша – кадри.
“На жаль, та система кадрових призначень, яка існувала при Порошенкові, не дозволяла реально реформувати жодні структури. Безліч кадрових призначень здійснювалися не за принципом професіоналізму, а за принципом особистої відданості, — зазначає Андрій Таран. — Як наголошувалося багатьма експертами, характеристика особи самого Порошенка свідчила про те, що він вважав себе професіоналом практично у всіх областях і вкрай негативно ставився до будь-якої критики. Володимир Горбулін відзначав: «Україна сприймалася як колективний «Рошен», де Президент – директор, а всі інші – співробітники різного рівня важливості. Відповідно і комунікація була побудована за принципом «якщо директор вважатиме за потрібне – він вам повідомить», а в цілому – «менше знають – краще сплять»»…
Це призвело до того, що більшість керівників, у тому числі і в армії, були привчені не проявляти ініціативи, а чекати на команду згори. Причому такий підхід набув поширення на всіх рівнях, починаючи від міністра і закінчуючи тактичною ланкою”.
Андрій Таран підкреслює, що, на жаль, тепер уже очевидно, що причиною окремих трагічних подій на Донбасі була саме відсутність своєчасного ухвалення рішень військово-політичним керівництвом і неправильна оцінка обстановки. І називає приклад — трагедію в Іловайську, коли доповіді про ситуацію залишалися без уваги – підготовка і проведення параду виявилися важливішими. Незважаючи на те, що керівництво Збройних сил було зобов’язане взяти на себе відповідальність за ухвалення відповідних рішень, цього не сталося, всі чекали додаткових команд від Верховного головнокомандувача.
Про НАТО і професійні якості
За словами експерта, неможливо вести мову про перехід до професійної армії і впровадження стандартів НАТО, якщо не викоренити систему призначення не за професійними якостями і не виховувати в командирах здатність самостійно приймати рішення в рамках своєї компетентності і бути готовими відповідати за них. В арміях країн НАТО кар’єрне зростання офіцера, як правило, аж ніяк не залежить від зв’язків, знайомств, кумівства і самодурства керівника, командири зростають там в умовах жорсткої професійної конкуренції.
“Необхідно відзначити, — продовжує генерал-лейтенант, — що на сьогоднішній день в Україні є достатня кількість професійних генералів і офіцерів, що отримали впродовж останніх років безцінний досвід ведення бойових дій на Сході нашої країни, які є золотим фондом держави. Саме такі командири повинні зростати і в званнях, і на посадах. Але, на жаль, зараз у Генеральному штабі продовжують служити деякі старші офіцери і навіть генерали (!), які про війну на Донбасі знають лише із засобів масової інформації…
Саме зараз, із приходом до влади команди нового Президента, існує реальна можливість змінити підходи до формування кадрової політики в Збройних силах, без чого реформування української армії неможливе”.
