Вже цієї осені Україна перейде в режим paperless (без паперів). Це означає, що більшість державних послуг перейде в онлайн. І, як заявив президент країни Володимир Зеленський, ніхто не зможе вимагати від громадянина України папірці або будь-які довідки для надання державних послуг. І це ідеальне рішення. Але чи працюватиме воно в недосконалому світі української бюрократії — з’ясовував «Апостроф«.
Фундамент режиму
Основою для переходу державних послуг в онлайн став законопроект «Про особливості надання електронних публічних послуг». У липні його ухвалив парламент, а 6 серпня законопроект був підписаний президентом і став законом.
Згідно з цим законом, якщо для отримання послуги необхідні документи або інформація, яка вже зберігається у держави в електронних реєстрах, то одержувачу послуги не потрібно окремо бігати по інстанціях і збирати всі довідки. Досить буде лише вказати в заяві про послугу, яку інформацію або документи потрібно витребувати.
«Наприклад, РАГС не зможе вимагати у вас свідоцтво про шлюб, тому що ці дані вже є в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян», — пояснює «Апострофу» член парламентського комітету з питань цифрової трансформації Сергій Штепа.
А якщо необхідних документів немає в реєстрах?
В такому випадку здобувач послуги до своєї заяви може прикріпити копії документів (засвідчені підписом), а вже державний орган звертається до суб’єкта, який видав оригінал документа, для підтвердження його автентичності. На таке підтвердження дається всього три дні. Якщо за цей термін підтвердження або спростування немає, то державна послуга надається за замовчуванням. Зручно, чи не так? Але!
Кабміну ще належить розробити нормативку для визначення, які послуги можуть надаватися за замовчуванням, якщо один держорган «морозиться» від іншого більше трьох днів, а які ні. І яким буде перелік цих послуг — поки невідомо.
«Кульгаві» бази і люті чиновники
Але чи все це працюватиме, адже «кожні 2-3 роки в структурах виконавчої влади проголошується paperless. Але жодного разу це не було доведено до кінця. З електронним документообігом все далеко не так просто, як нам розповідають», — пояснює «Апострофу» експерт телекомунікаційного ринку Роман Химич.
Що ж не просто?
За словами, фахівця з інформаційної безпеки Костянтина Корсуна, в країні сотні баз даних, але більшість з них знаходиться далеко не в найкращому стані.
«В Україні більше 340 баз даних і реєстрів. І там не наведений порядок. Це 340 баз та реєстрів, розроблених за різними технологіями, в більшості своїй зроблених на колінах, які починали розроблятися ще з 90-х на Windows XP, ломаними інструментами. І роками їх не переписували. Так, в деяких базах даних щось поліпшилося. Наприклад, в базах паспортів. Але більшість баз даних і реєстрів в жахливому технічному стані. Крім того, ці бази даних між собою не інтероперабельні, тобто не можуть вільно обмінюватися інформацією», — зазначає Корсун, коментуючи ситуацію «Апострофу».
Щоб навести порядок в базах і реєстрах, необхідно провести титанічну роботу.
«Це кілька років інтенсивної роботи висококваліфікованої команди і мільйони доларів. При цьому, стара база не повинна зупинятися ні на секунду і паралельно повинна будуватися нова. Це комплексна робота, яку не проводили. Схоже на те, що давайте зараз вплутаємося в бій, а там вже якось розрулимо», — додає Корсун.
Втім, справа не лише в грошах. Навіщо взагалі потрібен режим «без паперів»? Основні цілі дві: максимально спростити комунікацію громадян з державою і мінімізувати корупцію при отриманні будь-яких довідок і документів.
Про це говорить навіть прем’єр: «Завдяки режиму «без паперів» кількість е-послуг істотно збільшиться, а корупційна складова буде остаточно знищена», — зазначав Денис Шмигаль.
Але справа в тому, що чиновники на місцях не особливо поспішають перейматися піар-діджіталізацією центральної влади і знищувати корупційну складову.
«Відповідальність за підтримку та функціонування бази даних несе її власник: окреме відомство, міністерство, державне агентство. І у них або немає на це бюджету, або бюджет розікрали, а на залишки запросили найдешевших спеціалістів, які щось на тяп-ляп роблять з цими базами. Але проблема ще й у тому, що власники баз просто не пускають до себе Мінціфри. ще б пак! Роками навколо цих баз створювався цілий корупційний бізнес: можна або перевірити когось з цих баз, або «злити» всю базу, або щось виправити «заднім числом». На цьому живе вся вертикаль чиновників і вони люто незацікавлені, щоб якісь сторонні люди приходили і наводили порядок. Тут є шалений опір», — резюмує Корсун.
Ось і виходить, що перемогти бюрократичну корупцію Україні заважає… корупція.
А що з безпекою
Але крім проблем з базами даних, у експертів виникає багато питань до безпеки переходу в режим «без паперів».
Так, ніхто не сперечається, що за цифровізацією послуг майбутнє.
«У нас з вами немає альтернативного шляху. Це еволюція відносин громадян і країни. І добре, що вона відбувається, — пояснює «Апострофу» екс-заступник міністра інформаційної політики України Дмитро Золотухін. — З іншого боку, необхідно розуміти, що на даний момент Україна багато в чому перевершує навіть більш розвинені країни в питаннях проникнення офіційних відносин громадянина і держави в цифрову сферу. З моєї точки зору, це відбувається не тому що ми такі розумні, а тому, що багато ключових і важливих питань (зокрема, пов’язані з безпекою) просто ігноруються».
Що ж не так з безпекою?
У липні в Україні розгорівся скандал з оформленням шахрайського кредиту через додаток «Дія», коли аферисти викрали особисті дані українки, верифікувались через додаток і взяли два кредити на її ім’я: один в банку, іншій — у мікрофінансовій організації. Великий банк без проблем визнав кредит шахрайським, а ось колектори кредитної організації обрушилися на українку з погрозами. І хоча в Мінцифри не визнали помилки зі свого боку, (винною назвали кредитну організацію, яка видала кредит з порушеннями), від «Дія» все ж відключили мікрофінансові організації від гріха подалі.
Цей випадок дуже показовий. Адже немає гарантій, що подібні схеми не повторяться в майбутньому при отриманні інших електронних послуг від держави? Винна не держава, а недобросовісні кредитори? Але хіба після переходу в режим «без паперів» вони зникнуть? У Нацбанку радять «уважно читати умови договору» при оформленні онлайн-кредитів і роздруковувати собі свою копію договору. Але що якщо в один прекрасний день кредитор просто змінить текст договору на сайті? Як потім довести в суді, що саме ваш роздрукований текст правильний?
А тому, за словами Романа Химича, до статусу електронних документів виникає багато питань.
«На сьогоднішній день Мінцифри не надає ніякої документації по електронним документам. Банально не вказано, що є еталонним джерелом цих копій. Де їх конкретно брати? Адже є кілька способів поставити собі якийсь додаток, зокрема способи небажані, наприклад, додаток, який використовується для поширення інфікованого програмного забезпечення. Таким чином, в разі судового спору, є велика ймовірність, що електронні документи можуть бути поставлені під сумнів. Який правовий статус цих документів? І на ці питання Мінцифри відмовляється відповідати. Статус додатку «Дія» та електронних документів не визначено. І поки все працює, то все добре. Але, як показує практика, як тільки справа доходить до суду, то бувають різні неприємні несподіванки», — резюмує Химич.
Чи будуть усунені всі «баги» законодавства і безпеки — покаже час. Але варто зазначити, що перехід на paperless взагалі планувався 24 серпня на День Незалежності України.
«Зрозуміло, що неможливо за дуже короткий термін перевести абсолютно всі державні процеси в режим paperless. На це потрібен час. У цілому зазначу, що Мінцифри планує оцифрувати 100% послуг до 2024 року. Саме з цього часу державні органи повністю будуть забезпечені можливістю обмінюватися між собою даними. Це і буде фінальним етапом режиму paperless», — зазначає Штепа.
Але на щастя, в уряді вчасно одумалися і змінили радянською звичкою демонструвати великі «перемоги» до ювілейних дат.
«Переживши атаку NotPetya на позиції заступника міністра, і розуміючи масштаби лиха для управлінської сфери, я не ризикнув би перерізати червоні стрічки «якнайшвидше», — підкреслив Дмитро Золотухін.
