Найстрашніші санкції для РФ – це введення ембарго на покупку нафти та газу. Економісти впевнені: якщо Росія не зможе продавати свої енергоресурси в Європу, це стане для її економіки повною катастрофою, а Путін втратить свій головний «інструмент для виконання бажань». Поки що про відмову від російського газу заявили лічені країни, інші до радикального кроку, мабуть, не готові.

Чи зможе Європа відмовитись від російського газу і коли? Чи буде цієї осені газ у нашій ГТС? Де Україні брати блакитне паливо за нових умов? Ці та інші питання «КП в Україні» обговорила із експертами.

Не поспішають…

Європа поки що не поспішає відмовлятися від російських енергоносіїв. Днями стало відомо, що з 1 квітня від імпорту російського газу відмовилися країни Балтії, але інших рішучих кроків на цьому напрямі немає.

Чому? Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, що, скажімо, та сама Німеччина зараз фізично не може відмовитися від російського газу. У перспективі це реально, але сьогодні – ні.

– Станом на 5 квітня ситуація щодо відмови Європи від російського газу неоднозначна, – зазначив у коментарі «КП в Україні» аналітик компанії «Центр біржових технологій» Максим Орищак. – Наразі все складається так, що європейські країни готуються обговорювати можливість розповсюдження санкцій на нафтовий та вугільний сектори Росії, оскільки зростання кількості жертв серед цивільного населення в Україні не припиняється. Ситуація змушує уряди посилювати санкції, але в той же час Європейський союз, що складається з 27 членів, залежить від російської нафти і газу, ухиляється від введення санкцій щодо енергетики. Події у Бучі підштовхнули Францію до заяви про те, що вона готова підтримати ширші санкції. Але поки що всередині Європи немає чіткого однозначного орієнтиру на відмову від російського газу. Усі розуміють свої інтереси та потенційні втрати.

Експерт нагадує: віцепрезидент Європейської комісії Валдіс Домбровскіс сказав, що санкції проти нафти та вугілля «певно є варіантом» для Європейської комісії, але Німеччина та інші країни поки що виступають проти. А міністр фінансів Австрії Магнус Бруннер повторив позицію своєї країни про те, що санкції не повинні завдавати більших збитків державам-членам ЄС, ніж Росії.

Енергетичний експерт Юрій Корольчук також налаштований песимістично і вважає, що Європа навряд чи зможе відмовитись від російського газу.

– Навіть якщо – не дай Боже – військові дії в Україні затягнуться, все одно відмова від російського газу не реалістична у перспективі мінімум 10 років, – вважає Корольчук.

Юрій Корольчук: Думаю, що зрештою все залишиться, як і було – навіть “Північний потік-2” у майбутньому працюватиме.

– Якщо ж в Україні настане мир, причому навіть «відносний», то всі взагалі перестануть про це говорити.

Експерт каже, що «газове питання» поділило Європу вже сьогодні. За його словами, якщо говорити про Німеччину, то вона, якщо й займеться скороченням, завжди буде готова розвернутися і знову брати російський газ.

– Думаю, що, зрештою, все залишиться, як і було – навіть “Північний потік-2” у майбутньому працюватиме, – підсумував Корольчук. – Рани гояться, і про них пам’ятає хіба що поранений, та і його спогади з часом змінюються.

Надія на Катар та Австралію

На думку енергетичного експерта, якщо розглядати серйозні наміри ЄС, то єдиний шлях – це інвестувати у родовища Катару, Австралії, частково Азербайджану, США. І звідти організувати постачання зрідженого газу (ЗПГ).

– Наприклад, Катар та Австралія з 2006-2008 р розпочали низку проектів для збільшення постачання газу до Китаю та Південної Кореї, на це пішло 10 років. Разом вдалося наростити 60 млрд кубів, – наводить цифри Корольчук. – Росія постачає до ЄС 150 млрд кубів. Тобто треба компенсувати у 2,5 рази більше, і зовсім не факт, що Катар та Австралія до цього готові. І це не кажучи про те, що постачання ЗПГ – не ідеальний варіант: багато ризиків, бракує танкерів, проблеми з приходом танкерів. Плюс зростання кінцевої ціни для споживачів буде щонайменше вдвічі, і це при тому, що сьогодні ніхто не знає, якою буде ситуація на ринку газу через 5 років.

Одне слово, резюмував експерт, все дуже проблематично. Крім Росії в ЄС, немає найближчих регіонів, звідки можна організувати постачання газу трубами.

А що із газом для України?

Незважаючи на те, що останніми роками ми брали газ через ЄС, є нюанс: якщо Європа відмовиться від російського газу, то й нам нічого не дістанеться. Тож уже зараз Україні саме час думати про «газовий фронт», тобто про те, де брати газ восени.

Останнім часом виникають пропозиції купувати газ у Єгипті чи Катарі, але, кажуть експерти, тут можуть виникнути певні труднощі.

Так, на думку Орищака, якщо говорити про потенційний обмін газу з Єгипту на зерно, то тут виникають фактичні труднощі через блокування роботи українських портів. Експерт вважає, що цей сценарій дуже ризиковий для реалізації, і працюватиме Єгипет лише за схемою: вранці – зерно, увечері – газ.

– У цьому питанні ми залежатимемо від рішень ЄС, – вважає Корольчук. – Єгипет та Катар – це ЗПГ, який не був запланований для України. Тож газу там буде небагато, плюс питання грошей: безкоштовно нам його не даватимуть. І, нарешті, головне питання – доставка. Терміналу в нас немає. Можна через ЄС, але тут усе залежатиме від позиції Європи щодо цього: чи буде вона готова це зробити для нас.

Олексій Кущ: Мало того, що це буде вигідно і Єгипту, і нам, то ще й цей газ не обов’язково фізично постачати в Україну.

При цьому аналітик Олексій Кущ не бачить проблем, які не можна вирішити. Зокрема, з огляду на дефіцит зерна у Північній Африці, експерт пропонує обміняти наше зерно на газ. Йдеться про ізраїльське родовище Левіафан та єгипетські заводи з виробництва ЗПГ.

– Мало того, що це буде вигідно і Єгипту, і нам, то ще й цей газ не обов’язково фізично постачати в Україну, – пояснює аналітик. – Йдеться про так званий віртуальний реверс: Єгипет транспортує ЗПГ, наприклад до Італії, і це постачання зараховується як виконання газового контракту «Газпромом» або трейдерами, які працюють із російським газом. А Україна відбирає фізичні обсяги зі своєї ГТС на східному кордоні із відображенням даних обліку на західному. Теоретично наша ГТС може брати приблизно 5–6 млрд куб. м газу навіть у режимі реального реверсу.

Крім того, Олексій Кущ вважає за можливе підписати угоду на постачання в Україну ЗПГ з Катаром.

– У зв’язку з цим почнуть говорити про проблему будівництва терміналу в Одесі та дефіцит газу, але вся проблематика з реалізацією катарської схеми постачання може бути знята за допомогою включення постачальника газу (Катару) до загального ланцюжка формування додаткової вартості: газ – хімічна продукція (добрива) – сільськогосподарська сировина – продукція переробної та харчової промисловості – продаж на європейському ринку, – пояснює експерт. – Тобто Україні, щоб зібрати свій унікальний «інвестиційний паззл», необхідно зацікавити Катар не лише у поставках ЗПГ до майбутнього Одеського терміналу, а й залучити капітал із цієї країни до процесу приватизації ОПЗ, відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення, створення спільних аграрних та переробних підприємств із перспективою продажу готової продукції на ринки ЄС.

На думку Куща, будівництво ЗПГ-терміналу в Одесі – це потенційно одна з перспективних точок входу катарського газу на європейський ринок через нашу ГТС. Є проблема проходження великотоннажних танкерів через Босфорську протоку, але, вважає аналітик, вона може бути успішно вирішена за участю Туреччини. Особливо з огляду на наявність спільних інтересів, які потенційно пов’язують Україну, Катар та Туреччину в один клубок спільних економічних інтересів.

ПИТАННЯ РУБА

Чи буде восени газ у нашій ГТС?

Максим Орищак упевнений: газом Україну забезпечать. Враховуючи втрати Росії у поточній війні та готовність Європи відмовитися від газу, можна розраховувати, що Росія також йтиме на якісь поступки та домовлятиметься з імпортерами енергоресурсів різними шляхами.

Юрій Корольчук також вважає, що газ у нашій ГТС буде, інше питання – скільки?

– Зважаючи на все, росіяни й надалі готові постачати газ через Україну, – каже експерт. – Наразі транзит триває, але подальший розвиток подій залежить від багатьох факторів. Можливе й зниження, якщо ЄС справді відмовиться від купівлі російського газу, але якщо й так, не бачу підстав для того, щоб транзит знижувався менше 25 млрд. кубів.

Для внутрішніх українських споживачів усе залежатиме від видобутку власного газу. Якщо буде збережено видобуток на рівні 13,5 млрд. кубів компанією «Укргазвидобування», можна буде розраховувати на відносну стабільність.

Комментарии