Незабаром після початку війни уряд України ухвалив низку рішень щодо зниження податкового навантаження на бізнес для стимулювання економіки. Проте через півтора місяці більшість податкових пільг вирішили скасувати. «Апостроф» розбирався, із чим це пов’язано, і до чого може призвести.
Від п’яти до двох
Одним з найбільш важливих факторів перемоги у війні є стабільна робота економіки, яка дозволяє уряду отримувати ресурси для забезпечення армії і закупівлі озброєнь. Для того, щоб полегшити життя підприємцям, Верховна Рада у березні ухвалила зміни до податкового законодавства, якими дозволила підприємствам з річним оборотом до 10 мільярдів гривень перейти на спрощену систему оподаткування.
При цьому розмір єдиного податку було знижено з 5% до 2%. А рішення про те, переходити на «спрощенку» чи лишатися на загальній системі оподаткування, залишилося за самими підприємствами.
З цього часу вже минуло більше місяця, і вже можна оцінити перші результати застосування таких заходів. За словами координатора експертних груп Економічної експертної платформи Олега Гетмана, скорочення єдиного податку було схвально зустрінуте ФОПами, які і раніше працювали на спрощеній системі. Для них скорочення податку з 5 до 2% стало значним полегшенням.
Проте перейти на єдиний податок вирішила відносно невелика частина підприємців.
«Від переходу на нову систему відмовилися великі підприємства енергетичного сектору, а також більшість торгових мереж, — говорить Гетман. — Тож вийшло так, що на початку виробничих ланцюжків (електропостачання) і в кінці (роздрібна торгівля) опинилися підприємства, що працюють на загальній системі оподаткування. Тож більшість бізнесів, які співробітничають з ними, також вирішили залишитися на загальній системі, щоб не ускладнювати адміністрування податків. Назагал можливістю переходу на спрощене оподаткування вирішили скористатися лише близько 10% ТОВ і 20% ФОП».
Окрім того, практика використання спрощеного оподаткування виявила головний недолік податку з обороту, про який попереджали економісти. Цей податок ставить в нерівне положення виробників складної високотехнологічної продукції і імпотерів. Адже він справляється на кожному етапі виробництва і накопичується у кінцевій продукції.
Наприклад,якщо на шляху від сировини до кінцевого виробу товар п’ять разів переходить з рук в руки, і кожен раз при цьому стягується податок у 2%, то в остаточній ціні продукції він складе 10% (насправді це не зовсім так, оскільки на кожному виробничому етапі ціна півфабрикату є різною, але важливий сам принцип — чим складніша технологія, тим більшим буде відсоток оподаткування). В той же час, у імпортера технологічна операція одна — завіз товар і продав його в Україні, заплативши всього 2% податку.
«Звичайно, останнім часом значна кількість імпортерів скористалися можливістю перейти на єдиний податок, — говорить Олег Гетман. — І це значно викривило ситуацію на внутрішньому ринку, оскільки зробило багато імпортних товарів дешевшими за аналогічні українські. І це завдало втрат вітчизняним виробникам».
«Євробляхи 3.0» — танці по граблях
Ще одним спірним рішенням влади в економічній сфері стало запровадження спрощеного порядку ввезення транспортних засобів. При цьому уряд очевидно керувався благими намірами. Збройні сили під час війни відчувають величезну потребу в автотранспорті. До того ж, багато машин було пошкоджено і знищено в ході бойових дій. Тож, щоб полегшити відновлення автопарку і постачання машин для потреб фронту, було максимально спрощено всі митні процедури.
Проте , як це майже завжди буває, медаль мала і іншу сторону. Можливістю швидко завезти в Україну і безкоштовно розмитнити автомобілі, вирішила скористатися велика кількість громадян, охочих до легкого заробітку. Біля кордонів України з боку Польщі вишикувалися довжелезні колони автомобілів, які завозяться для наступного перепродажу. Причому значна кількість з них зовсім не вписується в поняття демократичного авта для країни, яка потерпає від війни.
«Ввезення автомобілів без сплати митних платежів взагалі було не надто вдалою ідеєю, — говорить директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. — Проте, якщо уряд все ж таки вирішив впровадити таке рішення, то потрібно принаймні було обмежити кількість автомобілів, яку може завезти одна людина, і обмежити вартість машин, які звільняються від мита. Бо коли поляки бачать трьохкілометрову чергу з елітних автівок, що шикується на кордоні з Україною і заважає навіть провезенню гуманітарних вантажів, вони задають законне питання: чи так вже сильно українці потребують допомоги?».
На сьогодні є пропозиції відмінити пільги щодо ввезення “євроблях”, про які докладніше піде мова нижче. Зокрема обговорюється варіант повного повернення митних зборів, які були до війни. І в цьому теж вбачається проблема.
«В європейських країнах не існує акцизів на автомобілі (за єдиним винятком), — говорить Олег Гетман. — Відтак їхнє скасування в Україні виглядало цілком правильним кроком задовго до війни. Проте влада на це так і не пішла. Натомість, після початку війни терміново скасувала не лише акцизи, але й митні платежі, що було не дуже адекватним кроком. Тепер, коли це рішення виявилося помилковим, планується повернути повністю стару систему регулювання — і з митом, і з акцизами, що також є не дуже продуманим кроком».
На думку експерта, найбільш виваженим рішенням було б остаточно скасувати акциз для всіх автомобілів, а податкові пільги залишити тільки для тих машин, які надходять безпосередньо до Збройних сил та Територіальної оборони, а також для електромобілів.
Що буде з пальним
Але зовсім скоро ситуація з оподаткуванням може зміниится, причому на 180 градусів. В Раді зареєстрований законопроєкт №7311, одним з авторів якого є Данило Гетманцев (розглядатися він, до речі, буде очолюваним ним комітетом з питань фінансів, податкової та митної політики). Цим документом зокрема пропонується повернути окремі податки до довоєнних розмірів.
І, якщо стосовно іномарок справді є певний сенс, про що вже було сказано вище, то щодо пального постають дуже великі питання.
Але спочатку про те, що відбувається на ринку нафтопродуктів України зараз. Скасування акцизу та зменшення ПДВ з 20% до 7% прогнозовано знизило роздірбну вартість пального. Але ситуація сьогодні така, що палива на АЗС або немає взагалі, або воно є лише на деяких автозаправних станціях, і воно продається з обмеженнями.
Це не дивно, оскільки абсолютним приоритетом є армія. Україна зараз повністю залежить від постачання пального з Європи, враховуючи, що єдиний працюючий у країні Кременчуцький НПЗ зупинив виробництво внаслідок ракетного обстрілу, а Шебелинський газопереробний завод (ГПЗ), яки розташований у Харківській області, зупинився ще на початку війни через те, що він знаходиться в зоні бойових дій.
Дефіцит є по всій країні, зокрема у столиці. У Києві він здебільшого пов’язаний з тим, що останнім часом до міста повернулася велика кількість мешканців, які виїжджали, коли виникла небезпека захоплення міста.
Є й інші причини. На думку директора консалтингової групи «А»-95″ Сергія Куюна, дефіцит виник через збереження системи державного регулювання цін на нафтопродукти.
Тому, навіть якщо повернути податки на пальне, що, безумовно, призведе до його подорожчання, за деякими розрахунками, до 55 гривень/літр, зовсім не обов’язково, що воно з’явиться у продажі.
До речі, деякі учасники ринку, зокрема АЗС, що контролюються групою «Приват» Ігоря Коломойського, вже продають пальне за цінами, які перевищують граничний рівень, встановлений урядом.
Тож проста відміна податкових пільг, яка передбачена згаданим законопроєктом, проблему не вирішить.
«Завданням номер один є наповнення ринку пальним. Якщо й допустити підвищення цін, то за рахунок скасування держрегулювання або його послаблення. Ціна зросте, але не так сильно, як від повного повернення податків. Та й буде ефект у вигляді стимулювання наповнення ринку, — написав Сергій Куюн у Facebook. — Тільки після побудови нової системи постачання пального в країну через західний кордон можна буде повернутися й до держрегулювання, й до збільшення податків».
Втім, схоже, народні обранці вирішили дати задню: повідомляється, що параментський комітет Гетманцева рекомендував прийняти за основу альтернативний законопроєкт, яким зберігається пільговий режим для пального.
Крім того, уряд збільшив розміри торгової надбавки на пальне для його продажу в роздріб — з 5 до 7 гривень з урахуванням ПДВ для дизпалива та з 4,55 до 6,5 гривні з урахуванням ПДВ для бензину. Робиться це у зв’язку з дефіцитом, що утворився, який влада обіцяє усунути протягом максимум двох тижнів.
Навантаження на зарплатню
Згаданий законопроєкт, як оригінальний, так і альтернативний, пропонує підвищення військового збору з нинішніх 1,5% до 3%, тобто удвічі. При цьому певні категорії населення — працівників МВС, СБУ, військовослужбовців ЗСУ, Державної прикордонної служби, Управління держохорони тощо — планується звільнити від його сплати.
Далеко не всі вбачають в цьому сенс. Хоча б тому, що у багатьох українців зараз значно впали доходи через війну. Окрім того, зараз значна частина бюджету і так скеровується на потреби оборони.
При цьому представники бізнесу наголошують, що зависоке навантаження на фонд оплати праці наразі є найбільш складною для них проблемою, яка потребує вирішення з боку влади. Вони, зокрема пропонують повернутися до пропозицій, які обговорювалися ще до війни, і які передбачали об’єднання і значне зменшення цих податків. Йдеться про податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), єдиний соціальний внесок (ЄСВ) та військовий збір.
З цим погоджуються і експерти.
«Дослідження показують, що податки на оплату праці є найбільш шкідливими для зростання економіки, — говорить Ілля Несходовський. — В Україні це навантаження є одним з найвищих у Європі, і вже давно назріла необхідність його скорочення».
Але поки що про це у законодавчих ініціативах нардепів не йдеться.
Директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський звертає увагу на те, що згаданий вище законопроєкт чомусь привертає до себе увагу здебільшого відміною пільг щодо розмитнення автівок. «А те, що військовий збір збільшується з 1,5 до 3%, і це мінус 2% з усіх «білих» зарплат, нікого не цікавить. Як і те, що чесний бізнес платить повні зарплати з усіма податками і ЄСВ за мобілізованих працівників, — написав він у Facebook. — Не думаю, що за такого податкового навантаження на чесну працю Україна побудує сильну економіку. І «євробляхи» не допоможуть».
При цьому, на думку Іллі Несходовського, шляхи до прискореного відновлення і розвитку економіки лежать не тільки в сфері податкової політики.
«Можна взагалі скасувати всі податки, підірвати державний бюджет, і при цьому не отримати економічного зростання, — говорить він. — Тому держава повинна нарешті переглянути власну економічну політику і перейти від прискіпливого регулювання різних галузей до створення умов для розвитку.»
ПДВ не на часі
Однією з проблем, що зачіпають інтереси бізнесу, є припинення відшкодування ПДВ експортерам. Це здорожчує вартість їхньої продукції, вимиває обігові кошти підприємств і погіршує і без того важку ситуацію, яка склалася через блокування всіх українських портів.
«Склалася критична ситуація, особливо для аграріїв, яким сьогодні часто не вистачає коштів для проведення посівної, що може призвести до нестачі продовольства в майбутньому, — говорить Ілля Несходовський. — Сьогодні уряд частково знімає цю проблему, надаючи сільгоспвиробникам пільгові кредити за програмою 5-7-9. Проте це не є системним вирішенням проблеми. Повернення ПДВ має бути відновлене».
За словами Олега Гетмана, голова парламентського комітету з розумінням поставився до проблем бізнесу і обіцяв вжити заходів для вирішення проблем.
Щодо припинення відшкодування ПДВ Данило Гетманцев запевнив, що це — тимчасове явище, пов’язане із складною ситуацією з державним бюджетом. І уряд розраховує вирішити цю проблему протягом одного-двох місяців, після чого експортерам будуть відшкодовані заборговані кошти.
Втім, поки що, згідно законопроєкту, повернення ПДВ не планується. Хіба що, передбачено повернення за січень 2022 року. Та й здійснюватиметься воно не живими коштами, а облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП). Навряд чи бізнес буде від цього в захваті.
Поки зарано говорити про те, якою буде остоточна редакція законопроєкту. Як бачимо, навіть на етапі обговорення його положення зазнають значних змін. Тож можна сподіватися, що влада швидко навчиться на власних помилках. Проте багато в кого все ще свербить поставити під тотальний контроль вітчизняну економіку, попри те, що це її просто придушить. Але надія на перемогу здорового глузду все ж таки залишається.
