У Верховній Раді зареєстровано законопроект №7318 щодо очищення влади від засновників та членів антиукраїнських політичних партій. Їм хочуть заборонити балотуватися у президенти, народні депутати, до місцевих рад, у мери та й взагалі у найближчі 10 років обіймати посади в органах держвлади.
До чого може призвести ухвалення такого закону, «КП в Україні» обговорила з політтехнологом Олегом Постернаком.
Гарна нагода потопити конкурента
— Олеже, ідея відчистити владу від представників антиукраїнських партій наразі цілком актуальна. Чому ж тоді багато хто критикує цей законопроект?
— Безперечно, люди хочуть політичної сатисфакції. Тому сама собою ідея повного очищення влади від тих, хто її знищував, працюючи на агресора – Росію та її політичні проксі-групування, нині у тренді. Суспільство може позитивно ухвалити такий законопроект. Але я окреслив би щодо цього документа кілька моментів.
Перший – прописані у законопроекті критерії членства в партії є надто кон’юнктурними. З іншого боку, трапляються випадки, коли обрані від певної партії люди не були членами цієї політичної сили. Виходить, на них закон не поширюється? Логічно тоді доповнити законопроект нормою про заборону балотуватись особам, які обиралися від цієї партії.
Другий важливий момент: а як підтвердити членство у партії? Воно регулюється внутрішніми нормами та статутом партії і легко може стати інструментом маніпуляцій. Моделюємо ситуацію: подає людина документи до ЦВК, і в її анкеті немає жодного слова про партійну приналежність. А паралельно люди зі штабу його опонента надають у Центрвиборчком якийсь документ, що такий-то кандидат був членом, припустимо, «Партії регіонів». Як довести цей факт, якщо архів «регіоналів» згорів під час пожежі 2014-го? Держава єдиного реєстру членів партій у нашій країні не має.
Більше того, подібну технологію вже активно використали на місцевих виборах у 2020 році. До тервиборчкому партія подавала пакет документів на своїх кандидатів. А потім «випливало», що деякі кандидати зі списку забули, приховали (або їх підставили) інформацію про вихід із лав іншої партії. Зрештою таких кандидатів не реєстрували.
Олег Постернак: Категоричність деяких формулювань законопроекту не відповідає духу демократії навіть у воєнний час.
А скільки було випадків, що людина вступала в одну партію, потім з неї виходила і створювала нову, яка сповідує діаметрально протилежні ідеї. Ніколи українська політика не стоятиме в одній точці, вона еволюціонує, розвивається. Навіть у світовій історії є дуже показові історії. Уїнстон Черчілль – лідер під час війни Великобританії, який зміг об’єднати британців, був членом Ліберальної, а потім Консервативної партії. А насамкінець знову змінив свою партійну приналежність.
І третій момент – репутаційні ризики на міжнародній арені. Повірте, у того ж Петра Порошенка та Дмитра Разумкова вистачить можливостей для організації кампанії протидії цьому законопроекту не лише у стінах національного парламенту, але й за кордоном. На сьогодні для світу Україна є взірцем вільної та демократичної країни, в якій, зокрема, вшановуються і політичні свободи. А якщо такий закон прийняти, то це буде рівнозначно як додати ложку дьогтю в бочку з медом.
Петра Порошенка вважають одним із засновників «Партії регіонів». Фото: 108.in.ua
По кому вдарить заборона
— Якщо припустити, що цей законопроект ухвалять, по кому він ударить із відомих осіб?
— Якщо таке станеться, хоча я маю сумнів, наприклад, Петро Порошенко не зможе балотуватися на жодну виборчу посаду (Порошенко входив до СДПУ(о), був співзасновником «Партії регіонів». — Авт.). Це ж стосується Дмитра Разумкова (він нібито був членом «Партії регіонів». – Авт.), Юрія Луценка (входив до СПУ. – Авт.) та ще низки відомих українських політиків.
— А які шанси, що його ухвалять?
— Мої джерела кажуть про те, що законопроект, очевидно, не буде ухвалений.
По-перше, він суперечить Конституції. В Основному законі закріплено право обирати та бути обраним, тобто закріплено пасивне та активне виборче право.
І обмежити його – ризик потрапити до неконституційного поля.
По-друге, категоричність деяких формулювань законопроекту, які не відповідають духу демократії навіть під час воєнного часу.
Якщо такий закон буде прийнято, то після закінчення війни ті самі депутати від «Європейської солідарності» або будь-якої іншої партії звернуться до Конституційного суду щодо скасування закону та виграють.
— То, може, переписати законопроект так, щоб він не суперечив Конституції?
— Я вважаю, що законопроект треба ув’язати із уже ухваленим законом про заборону антиукраїнських партій. Тобто не парламент має приймати список якихось партій, а спочатку суд доводить антиукраїнську діяльність цієї політсили, а вже потім для її членів запроваджується якась заборона.
Також потрібно створити державний електронний реєстр членів партій, щоб на майбутнє уникнути маніпуляцій із доказами, хто і коли був членом якоїсь партії.
Черчілль, на якого орієнтується нинішній прем’єр Британії Борис Джонсон, переходив із партії лібералів до консерваторів і навпаки. Фото: PA-Press Association -//commons.wikimedia.org
ДЛЯ ДОВІДКИ
До чорного списку входять давно заборонена КПУ та політсили, чия діяльність на період воєнного стану вже призупинена рішенням РНБО — «Партія регіонів», СДПУ(о), «ОПЗЖ», Партія Шарія, «Держава», «Ліва опозиція», Прогресивна соціалістична партія України, Союз лівих сил, Соціалістична партія України, «Соціалісти», «Опозиційний блок», «Наші», Блок Володимира Сальдо.
