Ще якихось півроку тому поряд з Харковом працював унікальний мультикомплекс, у якому вдалося зібрати аж п’ять тисяч тварин і птахів, які представляли 300 різних видів. Десятки тисяч відвідувачів приїжджали сюди не лише з Харкова, а й з усієї України. Таким ми колись знали “Фельдман Екопарк”, пише bihus.info. “Знали”, бо російські окупанти у буквальному сенсі знищили тут все живе. Частину тварин вдалося врятувати неймовірними зусиллями співробітників та волонтерів, частина тварин просто розбіглися, ще сотні – загинули.
Спроби порятунку тварин коштували життя також і шести людей, які намагалися допомогти.
Унікальний мультикомплекс
«Фельдман Екопарк» – регіональний ландшафтний і зоологічний парк, що розташований відразу за харківською кільцевою дорогою, у напрямку російського Білгорода – до кордону якихось 20 кілометрів по прямій. Комплекс створений нардепом Олександром Фельдманом – власником одного з найбільших ринків України – ТЦ “Барабашово”. До війни екопарк був територією для сімейного відпочинку, з розвагами та зоопарком. Всі відвідувачі мали можливість не лише спостерігати за тваринами, а й близько спілкуватися з деякими з них.
За деякими параметрами екопарк був унікальним для України місцем. Тут, наприклад, у бізонів і тапірів вперше народилися малюки. Також у мультикомплексі знаходився кращий в країні центр реабілітації кажанів. Його необхідність виникла через те, що кажани, які взимку впадають в сплячку, з різних причин часто потрапляють в біду: опиняються на вулиці, де вони в холодну пору року не можуть про себе подбати. А в екопарку була навіть своя тематична наукова спільнота Kharkiv Bat Group. Можна згадати і про побудований «Авіарій» для найбільшої в Україні колекції птахів-носорогів – тропічних тварин, яких ви точно бачили на сотнях яскравих листівок в інтернеті.
А колекція приматів екопарку була однією з найбільших не лише в Україні, а й у Східній Європі – до неї входили 200 мавп. На території мультикомплексу функціонував Центр психосоціальної реабілітації, де займалися анімалотерапією, арт-терапією, ландшафт-терапією тощо.
З першого дня широкомасштабного вторгнення росіян, екопарк, який опинився на лінії вогню, перестав існувати – в усіх сенсах цього слова. ДРГ, бронетехніка, обстріли з мінометів та артилерії, удари авіації – все це було на території селищ Лісне та Черкаська Лозова, де і знаходиться комплекс.
“Загинуло більше ста тварин. Зокрема, великі, середні та малі мавпи. Це орангутанги, шимпанзе, бабуїни. Пума загинула. Серед копитних тварин – лані, олені, буйволи”, – розповідає директор екопарку Віталій Ільченко.
Нескінченні обстріли, які зруйнували інфраструктуру парку, зокрема і вольєри, призвели також до загибелі цілого потомства білих тигрів, пантер та ягуарів.
Деякі тварини просто розбіглися, деякі, за словами директора, гинули навіть від самих звуків обстрілів.
“Мавпи загинули від вибухів, від розриву серця”, – каже Ільченко.
Вже на другий день, 25 лютого, співробітники та звірі опинилися в жахливих умовах, адже в результаті обстрілів були пошкоджені комунікації.
“Під час обстрілів вилітали вікна та двері. Ми все намагалися латати. Опалювали котлами як могли, щоб зігріти та нагодувати тварин. Це було головне завдання в перші дні”, – розповідає директор комплексу.
В цей час співробітники вже почали думати над вивезенням тварин.
Евакуація тварин
З березня тварин почали перевозити в різні міста, але умови були надзвичайно складними – екопарк опинився в епіцентрі бойових дій, де, з одного боку окупанти били по Харкову, з іншого – наступали ЗСУ. Погодні умови додавали проблем, температура часом падала до -20 градусів, дороги замело, а комунальна техніка не працювала.
“Ми виїжджали як то кажуть “на нуль”. Впевненості не було ні в чому, все робили як в останній раз. Неодноразово були під обстрілами “Градів”. Тож загадувати наперед, що і як вийде – можливості не було. Ми вибиралися самостійно, розкатували колії, щоб проїхати”, – розповідає директор комплексу.
Втім, частину тварин врятувати екопарку таки вдалося. За словами Ільченка, білих левів перевезли до Одеського зоопарку, ведмедів переправили до парку хижаків “Арден” у Хмельницькому, ще шість левів відвезли у притулок для диких тварин під Києвом. Але найбільше тварин і птахів евакуювали до екопарку “Ковалівка”, що під Полтавою.
Туди вдалося привезти аж 90 різних приматів, 22 альпаки та 5 кенгуру, 2 гепардів, 3 ягуарів, 2 пантери та 1 пуму, північного оленя, 5 бінтуронгів, 15 фенек та генет, 3 тапірів та 3 валлійських кіз, 50 усіляких птахів, 10 гризунів та рептилій.
Окрім співробітників екопарку вивозити тварин допомагали й волонтери, серед яких і Сергій, який до початку вторгнення займався ремонтами квартир. 26 березня в екопарку він допомагав вивозити собак.
За словами чоловіка, в нього не було страху, але дуже хотілося зробити все максимально швидко: “В нас було завдання вивезти собак. В той час “Фельдман Екопарк” був у “сірій зоні”. Ми виїхали за останню лінію оборони. Крім того, були обстріли артилерією. Ми чули і “входи”, і “виходи”. Якогось страху або люті не було, всі були зосереджені на завданні та його вирішували. Були проблеми, коли перелякані собаки почали розбігатися, але з нами був кінолог, який допомагав. За півдня ми зробили дві “ходки” та довезли собак за необхідною адресою”.
Ще одним волонтером був Тимофій. Кілька років тому він закінчив зооветеринарну академію в Харкові. Початок вторгнення він зустрів в Польщі, але за кілька днів повернувся в Україну. Після 7 березня, коли почув, що екопарку потрібні волонтери, він приїхав допомагати.
За словами Тимофія, його головною мотивацією було допомогти звірям, щоб вони були у безпеці, нагодованими та доглянутими. Крім того, для нього це був новий цікавий досвід спілкування з тваринами. Тож, попри обстріли, він намагався зберігати позитивний настрій.
В екопарку Тимофію довелося освоїти дистанційну анестезію для звірів, бо диких тварин, задля безпечного перевезення, потрібно присипляти.
“Я взагалі аспірант, пишу дисертацію та спеціалізуюся на великій рогатій худобі. Дикі звірі – це інший розділ. Я знав як це робиться, але практики дистанційної анестезії в мене не було. Тож довелося трохи попрактикуватися, стати ближче до цього. Ми співпрацювали зі спеціалістами з комунального зоопарку, які розраховували дозування. А ми вже на місці їх коригували”, – розповів Тимофій.
За словами Тимофія, важливо було мати з тваринами соціальний контакт, допомагати їм, адже вони були в стресі, їм було дуже важко під обстрілами.
Загиблі співробітники
7 березня, під час спроби погодувати чотириногих улюбленців, під обстрілом загинуло двоє співробітників парку. Тіла ще двох працівників з вогнепальними пораненнями було знайдено згодом.
“Ми вважаємо, що в нас в один день на початку вторгнення загинуло не дві, а чотири людини. Двоє загинули від осколків. За деякий час знайшли тіла ще двох у заваленому старому туалеті, забарикадованому. Їх розстріляли з автоматичної зброї 5.45. Впритул”, – каже Віталій Ільченко.
Розстріляних співробітників почали шукати ще 7 березня, вони довгий час після цього вважалися зниклими безвісти. В результаті, їх знайшли військові аж в середині квітня. Це підтвердили і в прокуратурі Харківської області.
Також в березні від осколків загинув ще один співробітник парку, а на початку травня тут від обстрілу загинув 15-річний син одного з працівників, який допомагав перевозити тварин.
“Прилетів снаряд і осколками хлопцю відірвало ногу. Ми лише мали змогу довезти його до лікарні невідкладної допомоги і десь за 15-20 хвилин він загинув” – каже директор екопарку.
Того ж дня поранення отримало ще троє людей.
Фактами загибелі нині займаються правоохоронці, окремі випадки класифікують як порушення законів та звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством – по суті, розслідують воєнний злочин. Власне, злочином можна вважати і варварськи нанесену шкоду для екології – у так званих “Женевських конвенціях” міститься вимога до воюючих сторін щодо захисту природи від “масштабних, довготривалих і серйозних уражень”. Втім, останні чотири місяці ледь не щодня демонструють абсолютну байдужість росіян до будь-яких норм.
Навіть на цьому для екопарку все не закінчилося – частина його території виявилася ще й замінованою.
“Ми знаходили протитанкові міни, протипіхотні міни, які скидали за допомогою парашутів. Дуже багато на сьогоднішній день залишається в лісі, на території парку всіляких мін, снарядів, що не розірвалися. Багато їх в будівлях, на деревах, де вони зависали. Тож зараз це все ще небезпечна територія. Крім того, ми бачимо, що зараз вони знову підбираються до екопарку”, – додає Ільченко.
Так чи інакше, але в цій історії є хоча й слабкий, але світлий промінчик. Врятовані тварини та птахи вже потроху оговтуються на нових місцях. Наприклад, у хмельницькому парку реабілітації для хижаків “Арден” тварини пройшли карантин і їх вже випустили до лісу.
