У Кремлі вирішили замість оголошення мобілізації створювати в регіонах РФ добровольчі батальйони і направляти їх в Україну. Про це повідомляє Інститут вивчення війни (ISW) . Що являють собою ці батальйони і наскільки небезпечні вони для ЗСУ, розповідає «Апостроф«.
За даними ISW, розгортання так званих регіональних добровольчих батальйонів передбачається в Курській області, Приморському краї, Республіці Башкортостан, Республіці Чувашія, Чечні, Республіці Татарстан, Москві, Пермській, Нижегородській та Оренбурзькій областях, а також у Тюменській області.
Як зазначають аналітики інституту, загальна чисельність добровольчого контингенту може становити до 34 тисяч військовослужбовців. Їм платитимуть від $3750 до $6000 за контракт строком на 6 місяців.
Формування «добробатів» є альтернативою проведенню мобілізації в РФ. Те, що без поповнення не обійтися, в Росії зрозуміли вже з середини березня, коли бліцкриг в Україні провалився, а російські війська почали нести серйозні втрати. І тоді росіяни вирішили запровадити короткострокові контракти та розпочати створення добровольчих формувань з урахуванням регіональної специфіки та залученням ресурсів місцевої влади.
Першим таким формуванням став добровольчий козачий загін «Дон» з пафосною назвою «ім. Архістратига Михайла», до складу якого увійшли представники спілки козаків-воїнів Росії та зарубіжжя (СКВРіЗ). На початку квітня він вирушив воювати на Донбас та Харківську область. Потім були сформовані батальйони «Єрмак» (на фронті з 24 травня 2022 року) та «Кубань».
Кубанський добровольчий загін
Тоді ж були створені основні засади формування таких загонів. Вік кандидатів від 18 до 50 років, контракт з Міністерством оборони Росії терміном від трьох місяців, високе грошове забезпечення від 200 тисяч рублів на місяць, з додатковими виплатами, а також повний соціальний пакет.
Добровольці відзначились у боях за село Заводи Ізюмського району Харківської області, а також у районі Золотого та Горського у Попаснянському районі Луганської області (тут вони були включені до складу «6-го козачого полку народної міліції ЛНР»). Про їхні успіхи та втрати відомо небагато. Наприклад, 24 квітня в районі Ізюма загинув 31-річний хакас, сотник «Дону», «похідний отаман регіонального відділення СКВРіЗ у Республіці Хакасія», Ілля Соломачов. За мірками «козаків» це була ще молода людина. Зокрема, 31 травня, у боях за Сєвєродонецьк наші бійці знищили Олександра Дудника на прізвисько «Борода» з Нижнього Новгорода. Йому було 53 роки, а ліквідований 5 травня Володимир Котов із Підмосков’я відзначив своє 59-річчя. Загалом, за даними «Російської служби Бі-бі-сі» та «Медіазони», з таких батальйонів офіційно гине в Україні приблизно 30-40 осіб на тиждень.
У такі загони масово записуються ті, кого називали «ветеранами локальних війн». Серед них є ті, хто брав участь у афганських та чеченських війнах. Як правило, ці люди не знайшли місця у цивільному житті. Вони мріють про «відновлення СРСР», а також бачать у «хохлах» загрозу для існування Росії.
Після «Дону» формування таких підрозділів розгорнулося по всій Росії повним ходом. Деякі республіки виставляють по два підрозділи. Наприклад, Татарстан, станом на липень 2022 року, формує два батальйони — «Тімер» («Залізо») та «Алга» («Вперед»). Башкортостан сформував «батальйон ім. Мінігалі Шаймуратова» (генерал-майор часів Другої світової війни) та «батальйон ім. Олександра Доставалова» (учасник чеченських воєн).
Далі просто перерахую відомі мені подібні формування — батальйон «В’ятка» (Кіровська область), Нижегородський танковий батальйон, «Яік» (Оренбурзька область), батальйон забезпечення «Сейм» (Курська область), «Тигр» (Приморський край).
Агітаційний плакат одного з російських «добробатів»
З найбільш помітних — так званий «собянінський полк» (на прізвище мера Москви), набір в який розпочався через Чортанівський та Тушинський військкомати. За даними видання «Медуза», сюди масово записуються переважно чоловіки з інших регіонів. Для них знижено вимоги за віком: приймають аж до 60 років. Рядовому та сержантському складу обіцяють від 200 тисяч рублів на місяць і додатково ще 50 тисяч протягом чотирьох місяців як доплата від столичного градоначальника.
Протягом місяця добровольців тренуватимуть на головному артилерійському полігоні армії РФ у Мулиному Нижегородській області, а потім відправлять воювати в Україну. До речі, батальйон «Алга» скерований на полігон Казанського танкового училища, а «Тигр» відряджено до місцевої 155-ї гвардійської бригади морської піхоти.
Чисельність таких батальйонів становить від 400 до 500 осіб. По суті, це легка піхота, без артилерії та бронетехніки. Тому навіть якщо всі ці батальйони одночасно потраплять на фронт, ніякої «погоди» вони не зроблять. Сучасна війна з безпілотниками, високоточними ударами артилерії практично виключає ефективне застосування не тренованих вікових «солдат удачі». Вони можуть бути, по суті, «гарматним м’ясом», слідуючи перед кадровими частинами та виявляючи розташування вогневих точок. Нічого нового російські генерали щодо цього не вигадали – варто згадати «чорну піхоту» часів Другої світової війни, коли після звільнення українських територій усіх чоловіків без форми та зброї відправляли першим ешелоном на фронт. Донедавна для жителів Чернігівської, Київської областей символом безглуздої загибелі стало форсування Дніпра, а для Донбасу – річки Молочної у Запорізькій області 1943 року.
Є ще один момент, який рано чи пізно відгукнеться в Росії. Формування озброєних частин за регіональним принципом із залученням місцевого бізнесу та влади, рано чи пізно призведе до того, що у місцевих «князьків» з’явиться спокуса поставити таких штурмовиків під свої прапори, щоб отримати хоч якийсь захист від професійних військових, що збунтувалися. Адже можливість перевороту в Росії внаслідок військової поразки в Україні ніхто не скасовував.
