17 листопада відбулася безпрецедентна подія. Суд у Гаазі оголосив вердикт у справі про збитий MH17. Трагічна подія сталася понад 8 років: 16 липня 2014 року в небі над Донбасом було збито пасажирського Boeing-777, який летів з Нідерландів до Малайзії. Тоді загинули всі 298 людей, що знаходилися на його борту, — 283 пасажири і 15 членів екіпажу. І ось, нарешті, нідерландські судді ухвалили рішення: докази у справі ретельно досліджені, факти начебто встановлено, винних покарано. Але вердикт суду залишив багато запитань. Не дарма українська влада прокоментувала рішення нідерландської феміди досить стримано. «Апостроф» розбирався у нюансах вироку.
Коротко підсумки судового процесу такі. Встановлено, що пасажирський рейс MH17 був збитий ракетою з установки «Бук», яка була привезена з Росії на територію села Первомайське, яке на той час перебувало під контролем так званих сепаратистів «ДНР». Після запуску ракети та знищення цивільного борту установку було терміново евакуйовано назад до Росії.
Обвинувачених у справі виявилося четверо: Ігор Гіркін, відомий також як «Стрєлков», Сергій Дубинський (позивний «Похмурий», полковник ГРУ РФ), Олег Пулатов ( на той час був полковником запасу ВДВ) та Леонід Харченко (один із командирів розвідки «ДНР»). Ніхто з них особисто в суді не був присутнім. Усіх обвинувачених визнано причетними до цього злочину.
Гіркіна, Дубинського та Харченка суд визнав винними та засудив до довічного ув’язнення за вбивство (заочно). А ось Пулатова суд виправдав через брак доказів. До речі, Пулатов – єдиний у кого були адвокати, і це викликало чимало запитань у експертів. Але про це – нижче.
Головна відповідальність за злочин покладена на Гіркіна як на старшого в ієрархії сепаратистів. Також суд встановив суму компенсації моральної шкоди родичам загиблих у розмірі понад 16 мільйонів євро, які мають стягнути з трьох засуджених.
Варто враховувати, що Гіркін та Дубинський – громадяни Росії. Третій – Леонід Харченко – громадянин України. Усі троє перебувають за межами Нідерландів, тому виконати вирок неможливо. Щоправда, Нідерланди можуть вимагати екстрадиції засуджених. Однак виконання цієї процедури виглядає нереалістичним. Тим більше, що в Росії вже публічно говорять про те, що громадяни Росії Гіркін і Дубинський не будуть видані Нідерландам, оскільки конституція Росії робити це забороняє.
Українська Конституція також не допускає екстрадиції своїх громадян. Але Леонід Харченко перебуває за межами України, швидше за все, у Росії. Україна може зажадати від Росії його видачі, але Росія навряд чи це зробить.
«Марно сподіватися на його видачу росіянами Україні або Нідерландам, хоча відповідні запити напевно будуть надсилатися, — сказав у коментарі «Апострофу» політичний аналітик Ярослав Макітра, — Якщо певним чином (в умовах бойових дій) Харченко потрапить до рук України, то може відбувати покарання і тут, отримавши і додатковий вирок. Або ж буде виданий Нідерландам у разі встановлення його російського громадянства, що цілком можливо, і позбавлення через це українського».
Політичний експерт-міжнародник Володимир Воля вважає, що українське громадянство Харченка не є на заваді його видачі Нідерландам.
«Можна знайти механізми співпраці та видати його, — каже експерт, — Якщо Україна ратифікує Римський статут, то це можна робити безперешкодно, не порушуючи Конституцію. Але тут уже справа за нашими парламентаріями».
Викликає подив виправдувальний вирок щодо Олега Пулатова. Як раніше говорив у коментарі «Апострофу» юрист-міжнародник Борис Бабін, Пулатов ухвалив рішення співпрацювати зі слідством по відмашці з Кремля.
«Якби Пулатов самостійно, без попереднього узгодження вирішив давати свідчення в суді, то з ним би в РФ вже щось сталося б. Має місце свідома тактика російської влади, яка хоче бути в процесі, ознайомлюватися з матеріалами, робити процесуальні дії та мати там свого представника. Тут для професійного юриста ситуація очевидна — цей пан діє на користь російського керівництва», — наголошував експерт.
Нідерландські адвокати Пулатова працювали досить активно. Вони надавали докази невинності свого підзахисного, звинувачували прокуратуру Нідерландів у «тиску на громадську думку» та «порушенні» презумпції невинності.
«Що стосується Пулатова, то, перш за все, на рішення суду вплинула його позиція контакту зі слідством та надання певних свідчень. Звичайно, це було легше забезпечити, маючи адвокатів і будучи «в процесі». Так, тепер Пулатов та його адвокати не зможуть подати апеляції, бо стосовно їхнього підзахисного є виправдувальний вирок. Це ускладнить росіянам варіанти затягування процесу», — каже Ярослав Макітра.
На думку Володимира Волі, наявність кваліфікованих адвокатів також відіграла свою роль. Однак на його думку, засмучуватися, що одного з учасників злочину виправдано, не варто: «Пулатова визнано причетним до цього злочину, але суд просто не знайшов належних доказів його провини в запуску «Бука». І якщо такі будуть знайдені або представлені надалі, то суд до їхнього розгляду повернеться і Пулатов також буде засуджений.
Ще один нюанс вердикту полягає в тому, що суд не застосував до обвинувачених імунітет комбатанта (звільнення від відповідальності особи, яка бере участь у військових діях у міжнародному збройному конфлікті, якщо вона не вчинила військового злочину – «Апостроф»).
Нідерландський суд вирішив, що війна на Донбасі не є міжнародним воєнним конфліктом.
«Це був збройний конфлікт. У цьому конфлікті мала місце наступна дія — запуск «Буку». Якби це було зроблено під час конфлікту між збройними силами двох країн, то за цю дію, можливо, не можна було б нікого судити. І хоча Російська Федерація була дуже залучена до цього конфлікту, контролювала сепаратистів, але вона заперечувала, що ці сепаратисти є частиною її збройних сил, і сепаратисти самі теж говорили, що не є військовослужбовцями російської армії. Таким чином, суд позначив велике залучення Росії до цього конфлікту, але до обвинувачених не міг бути застосований імунітет комбатантів», — пояснила рішення суду Еліанна ван Ренс, представник Окружного суду Гааги.
Питання також викликає рішення суду про виплату грошової компенсації сім’ям постраждалих.
«Що стосується компенсацій, то виходячи з розуміння процесу спочатку кошти компенсує сім’ям уряд Нідерландів і далі ця держава шукатиме варіанти стягнення коштів з винуватців. Але оскільки йдеться про фізичних осіб і ніяк не визначено роль держави Росія, то стягнути кошти, наприклад, з конфіскації російських активів неможливо. Потрібен доступ до майна або фінансів обвинувачених. Можливо, ці позиції будуть змінені наступними судовими вироками і стягнення будуть із російських державних активів, але це вже питання теоретичного характеру», — коментує таке рішення суду Ярослав Макітра.
Як бачимо за підсумками процесу, суд засудив лише тих злочинців, особи яких спромоглося встановити слідство.
«Залишилися не встановленими замовники злочину та члени екіпажу установки «Бук». «Навряд чи це були прості шахтарі, — каже політичний експерт-міжнародник Володимир Воля, — Тож ставити крапку в цьому процесі поки що зарано, тим більше, що вирок не має терміну давності».
Загалом, незважаючи на половинчастість, рішення суду у справі МН17, на думку експертів, для України має позитивне значення.
«Вердикт зміцнює позицію, що Росія є агресором, а її представники, по суті, є військовими злочинцями. Це потужний додатковий меседж західним суспільствам – росіяни, розв’язавши війну, вбивають не лише українців! Його інформаційне та політичне значення важко переоцінити. Це потужний аргумент у руках всіх, хто протидіє Росії!» — резюмує Ярослав Макітра.
На думку Володимира Волі, рішення нідерландського суду показало невідворотність покарання за військові злочини та стало прологом до майбутніх судових процесів про злочини Росії в Україні.
Тепер, після винесення вироку, захист та звинувачення мають 14 днів, щоб його оскаржити. Будуть вони це робити чи ні, байдуже. У будь-якому випадку, незалежно від цього, процес у справі МН17 ще далекий від завершення.
