Мільйони українців втратили роботу через війну. Багато хто був змушений переїхати у відносно безпечні регіони на Заході країни, інші вирушили за кордон, переважно до Європи. «Апостроф» з’ясовував, що зараз відбувається на вітчизняному ринку праці та якими будуть його головні тенденції у післявоєнний період.
«Воєнні» фактори ринку праці
Безробіття в Україні наприкінці 2022 року становитиме 30% (у 2021 році воно було трохи більше 10%). Такий прогноз дають в уряді.
Йдеться приблизно про 5 мільйонів безробітних громадян.
«Причина, на мою думку, абсолютно очевидна, — це війна, яка призвела до закриття багатьох підприємств на окупованих територіях, через яку багато підприємств, що знаходяться в зоні бойових дій, не працюють. Зруйновано підприємства на деокупованих територіях, і вони не можуть продовжувати свою роботу», — сказав у розмові з «Апострофом» керівник аналітичного напрямку мережі «АНТС» Ілля Несходовський.
Разом з тим, тенденції на ринку праці не дуже відрізняються від довоєнних.
«Як раніше було складно юристам знайти роботу, так воно і залишилося. Як було складно туристичному бізнесу та івентам, то і тут нічого не змінилося. Але як потрібні були продавці різних рівнів, швачки, слюсарі, програмісти, так і тепер на них є попит, — розповіла виданню експерт ринку праці Тетяна Пашкіна. — Підприємства переїжджають, знижують зарплати, але люди їм потрібні. Просто кількість вакансій зменшилася пропорційно».
Одним з основних чинників впливу на ринок праці в умовах війни є регіональний. Якщо до вторгнення лідерами за кількістю вакансій, окрім Києва, були міста-мільйонники – Харків, Одеса, Дніпро, то після вторгнення це – міста на Заході України.
«Наприклад, у Харкові зараз 15 безробітних на одну вакансію у центрі зайнятості, а у Львові – два безробітні на одну вакансію», — каже Тетяна Пашкіна.
І мова не лише про Львів. Наприклад, за її словами, зараз до п’ятірки лідерів за кількістю запропонованих вакансій входить Івано-Франківськ.
Є й інші «воєнні» чинники. В останні місяці в Україні через обстріли об’єктів енергетичної інфраструктури дедалі частіше відключають світло і це не може не позначатися на умовах роботи бізнесу, і, як наслідок, на зайнятості населення.
«Віялові відключення мінусують частину вакансій, тому що не всі бізнеси готові розвиватися на генераторах — не у всіх на це вистачає ресурсу», — пояснює Тетяна Пашкіна.
З робочими місцями «напруга»
Ще в довоєнні роки експерти зазначали, що зниженню реального рівня безробіття в Україні сприяє від’їзд частини громадян на заробітки за кордон. Ця тенденція спостерігається і зараз.
За даними уряду, наразі за кордоном перебувають приблизно 7 мільйонів українців. Зрозуміло, що багато хто з них – це діти, також є люди пенсійного віку, проте чимало і цілком працездатних, переважно жінок.
«Та кількість тих, хто виїхав — це, певною мірою, спосіб випустити пару з-під кришки», — пояснює Тетяна Пашкіна.
У зв’язку з цим дещо дивно чути від деяких представників влади про те, що ведеться робота щодо повернення громадян з-за кордону.
Особливо враховуючи, що створити значну кількість нових робочих місць уряд поки що не спроможний.
Багато в чому це пов’язано з тим, що він обмежений у можливостях, насамперед у фінансових. Однак, як зазначає Ілля Несходовський, те, що робиться урядом у цій сфері, далеко не завжди є ефективним.
За його словами, уряд регулярно рапортує про релокацію підприємств із територій, що знаходяться під окупацією або в зоні активних бойових дій, проте в більшості випадків йдеться про малий бізнес у сфері послуг.
«Уряду слід було б зайнятися підприємствами виробничого сектору – перенести їх на Захід (України) або забезпечити їхню безпеку на деокупованих територіях, і це було б кориснішим кроком, у тому числі з точки зору збереження робочих місць», — пояснює експерт.
Влада також виділяє гроші на те, щоб роботодавці брали на роботу тимчасово переміщених осіб. Це — правильний хід, проте він у нинішньому його виконанні не розв’язує питання безробіття в цілому, оскільки вакансія просто перерозподіляється від місцевого жителя на користь ТПО, каже Несходовський.
Є питання і до нещодавно створеної в країні «Армії відновлення», яка, по суті, є армією безробітних.
Ілля Несходовський нагадав, що допомога з безробіття виділяється із коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування, до якого всі працівники перераховують гроші зі своєї зарплати якраз на випадок втрати роботи.
«Замість того, щоб отримувати законні виплати, ці люди мають за мінімальну заробітну плату, яка на сьогодні становить 6700 гривень (до вирахування податків), виконувати певні види робіт. При цьому оплата не є стабільною, а лише коли є певний обсяг роботи. Тобто немає роботи – немає оплати», — розповідає експерт.
Заробітчан побільшає
Не варто думати, що коли завершиться війна, на Україну як з рогу достатку посиплються всі блага світу. Навіть, якщо буде прийнято якийсь аналог «Плану Маршалла» для нашої країни, а Росію змусять заплатити нам сотні мільярдів доларів у вигляді репарацій, все одно спочатку буде дуже важко. Економіку доведеться буквально підіймати з руїн, і на те, щоб досягти хоча б довоєнного рівня, підуть роки.
Теж саме стосується й зайнятості населення.
Ілля Несходовський не згоден з популярною думкою про те, що після війни люди відразу почнуть масово повертатися з-за кордону. За його словами, багато наших громадян затримаються хоча б на якийсь час, оскільки діти пішли до дитячих садків та шкіл, а ті, що старші, — вступили до університетів. До того ж багато дорослих вже мають роботу, і далеко не всі будуть готові відразу розірвати трудові контракти.
«Багато хто може і буде повертатися, але, якщо у них тут не буде житла, роботи, вони відкладатимуть повернення додому», — каже експерт.
До того ж до своїх родин у Європі після скасування воєнного стану та загальної мобілізації можуть виїхати чоловіки. Особливо, якщо не зможуть знайти роботу на батьківщині.
Про це свідчать і дані опитувань, проведених серед українських біженців. Як розповіли «Апострофу» представники Міграційної платформи EWL, майже половина українців, які зараз перебувають у Німеччині та Польщі, збираються залишитись у цих країнах працювати як мінімум ще на рік після закінчення війни.
При цьому, як зазначив Ілля Несходовський, слідом за працівниками можуть емігрувати й підприємства, оскільки до об’єктивних повоєнних проблем додасться і перманентна проблема України – відсутність сприятливого бізнес-клімату: «Вже є чудові пропозиції у Польщі, Чехії, загалом у Східній Європі. яка нам ментально близька».
З одного боку, від’їзд (з урахуванням тих, хто залишив країну під час війни) мільйонів громадян пом’якшить вплив безробіття всередині країни. З іншого боку, споживчий ринок, який і так уже сильно стиснувся, стане ще меншим, що гальмуватиме відновлення економіки й, як наслідок, не сприятиме збільшенню зайнятості населення.
На кого буде попит після війни
Безумовно, у певних професійних сферах у повоєнній Україні спостерігатиметься певний бум. Очевидно, що насамперед це стосуватиметься всього, що пов’язано з будівництвом.
Але в цій сфері не буде навіть мільйона робочих місць, попереджає Ілля Несходовський: «Буде максимум 900 тисяч, а тому це не розв’язує проблеми загальної зайнятості».
Важливим напрямком для розвитку після війни має стати оборонна промисловість, переконана Тетяна Пашкіна.
«Також нам знадобиться відновлення земельних ресурсів, оскільки величезна кількість орних земель зараз не в кращому стані. Знову ж таки – дорожнє будівництво, залізниці. І крім відновлення потрібне ще й оновлення», — додає експерт.
На її думку, після війни збільшиться попит на медичних працівників, оскільки стрес, пережитий багатьма людьми, зокрема дітьми, серйозно позначається на їхньому ментальному та фізичному здоров’ї.
Є й менш очевидна, але при цьому дуже важлива сфера, де має виникнути підвищений попит на кваліфіковані кадри. Йдеться про засоби масової інформації.
«Окрім того, що ми робитимемо для відновлення, так само важливо те, як ми про це розповідатимемо, і що ми робитимемо для того, щоб світ хотів нам і надалі допомагати, — каже Тетяна Пашкіна. — Багато хто думає, що після війни все закінчиться, але насправді все тільки почнеться».
