«Не існує у світі такого золота для хрестів чи будь-чого ще, яке могло би перекрити моральну іржу від звʼязків із державою-терористом» — це фрагмент зі щорічного послання президента Зеленського до Верховної Ради напередодні 2023 року.
Виступ президента в парламенті супроводжувався бурхливими оплесками. Били в долоні й представники колишньої «Опозиційної платформи — За життя», які досі залишаються зі своїми повноваженнями.
Про те, чому ініціативи, що могли б позбавити цих депутатів влади, блокує керівництво партії, яку привів до влади президент, — у матеріалі hromadske.
Все ще у владі
Керівництво «Слуг» — Давид Арахамія та Олена Шуляк — не підтримують якнайшвидше позбавлення повноважень депутатів від ОПЗЖ. Вони та ще майже 70 парламентарів відмовилися підписати звернення до голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, у якому пропонують винести на голосування до сесійної зали низку відповідних законопроєктів. Противником цієї ініціативи також стала фракція «Батьківщина», практично в повному складі.
До повномасштабного вторгнення ОПЗЖ була другою за чисельністю парламентською фракцією і налічувала 44 депутати. Частина з них виїхали за кордон ще до 24 лютого.
Згідно з дослідженням Комітету виборців України, шестеро чинних депутатів від колишньої ОПЗЖ жодного разу не голосували в парламенті з 24 лютого, ще четверо склали мандати. Водночас кума путіна Віктора Медведчука досі не позбавили депутатських повноважень.
У квітні 2022 року ОПЗЖ призупинила свою діяльність за рішенням РНБО, але це не завадило депутатам, які залишилися в Україні, а також тим, хто виїхав за кордон, продовжити працювати в парламенті. Лише змінили назву: «Платформа за життя та мир», яку створили 25 депутатів від розпущеної фракції, і «Відновлення України», до якої ввійшли 12 депутатів від ОПЗЖ. Дехто залишився позафракційним.
Саму ОПЗЖ Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду України остаточно заборонив у вересні за ініціативи СБУ. Причиною назвали деструктивну діяльність, загрозу національній безпеці та ретрансляцію російської пропаганди.
Нині діяльність депутатів цієї політичної сили перевіряє Офіс генпрокурора разом із Державним бюро розслідувань. Провадження за статтею про держзраду проти всіх колишніх фракційців ОПЗЖ відкрили лише наприкінці минулого місяця.
«Кишенькова» фракція
У парламенті на депутатів від ОПЗЖ звернули увагу значно раніше, там хочуть позбавити мандатів представників проросійських партій на місцевому й національному рівнях. Але документи, якими пропонують це зробити, «зависли» — їх не виносять на голосування.
Наприклад, законопроєкт 7476 не можуть розглянути вже пів року, хоча він був створений на виконання указу президента й рішення РНБО. У ньому пропонують позбавити повноважень депутатів місцевих рад від заборонених партій. Крім крісел у парламенті, колишня ОПЗЖ зараз має майже 3,5 тисячі своїх депутатів у місцевих радах.
Щоб позбавити представників ОПЗЖ статусу народного депутата, парламентарі від «Європейської солідарності» ініціювали постанову 7694. Документ, зареєстрований наприкінці літа, досі не розглянув комітет. Петиція Олексія Гончаренка, який є одним з ініціаторів, з вимогою розглянути постанову набрала 30 тисяч голосів українців.
Зеленський на петицію відреагував і попросив голову парламенту «опрацювати пропозиції та поінформувати про результати розгляду автора звернення». Стефанчук, за словами Гончаренка, тоді відповів, що таке рішення буде неконституційним.
Співавтор цієї постанови, депутат фракції «Слуга народу» Олег Дунда додає: «Фактично все залежить від спікера парламенту Руслана Стефанчука та голови фракції Давида Арахамії. Вони на погоджувальній раді ухвалюють рішення щодо винесення законопроєктів на голосування. Якщо вони досі не спромоглися ці питання поставити і проголосувати, відповідно ці дві людини їх блокують».
Водночас монобільшість продовжує співпрацювати з проросійськими політиками в комітетах.
«Шуфрич є головою парламентського Комітету з питань свободи слова. Одне голосування, і можна забрати в нього цю посаду, але “Слуги” цього не роблять», — зазначає Олексій Гончаренко.
Спілкуються народні обранці й у позаробочий час. У грудні журналісти УП зафіксували зустріч голови фракції «Слуга народу» з депутатом від ОПЗЖ Суто Мамаяном у столичному ресторані. Подібні зустрічі Арахамії фіксували й раніше.
2021 року він пояснював, чому зустрічається з представниками різних фракцій: «У мене робота така, я в парламенті збираю голоси».
Співрозмовники hromadske з фракції «Слуга народу» стверджують, що існує певна домовленість — депутати від колишньої ОПЗЖ голосують за розпорядженнями керівництва «Слуг». Натомість ті не дають зелене світло законопроєктам, які впливають на життєдіяльність колишніх членів уже забороненої партії.
«Арахамія отримав “кишенькову” фракцію, яка голосуватиме за його командою і щодо питань, які не зважаться підтримати інші колеги», — пояснює один із депутатів фракції «Слуга народу» у коментарі hromadske.
Натомість ОПЗЖ намагається зберегти свій політичний вплив або бізнес, вважає голова Комітету виборців України Олексій Кошель і додає: «Ми чітко бачимо, що йде пошук “компромісу” з низки питань».
Олександр Кузьмін / УНІАН
Шкурні питання
Монобільшість легко знаходить союзників з інших фракцій для ухвалення законопроєктів, які сприяють реформам або спрямовані на євроінтеграцію чи покращення ситуації в секторі національної безпеки та оборони.
«Але оскільки вони також розв’язують свої “шкурні” питання, то, звісно, за таких умов їм куди легше домовлятися з тими, хто на цьому собаку з’їв», — каже народний депутат від фракції «Голос» Ярослав Юрчишин.
Лише нещодавно депутати від колишньої ОПЗЖ разом зі «Слугами» підтримали низку сумнівних законопроєктів, які викликали обурення суспільства. Серед таких ініціатив: новий відбір суддів до Конституційного Суду (яким стурбовані навіть у Єврокомісії) та скасування пожиттєвого фінансового моніторингу для високопосадовців.
Найбільш показовим стало голосування за законопроєкт про реформу сфери містобудування. Його підтримали 228 депутатів із 226 необхідних. А голоси депутатів від колишньої ОПЗЖ стали вирішальними.
Авторка законопроєкту — представниця керівного складу «Слуг», голова партії Олена Шуляк — потрапила у скандал через спробу «захистити» законопроєкт від критики громадськості. З’ясовувати стосунки вона прийшла в лікарню до пораненого бійця та активіста Олега Симороза. Під час зустрічі Симороз сказав: «Замість того щоб боротися з проросійською шайкою, ви ухвалюєте закони в інтересах будівельної мафії».
Законопроєкт підтримали, зокрема, колишні члени ОПЗЖ Нестор Шуфрич, Сергій Магера, Володимир Кальцев, Сергій Дунаєв та Олександр Качний. Останній, до слова, у січні минулого року в ефірі каналу «Наш» заявив, що Захід намагається втягнути росію у війну з Україною для того, щоб налаштувати всі європейські країни проти росії.
Співрозмовники hromadske в комітеті з питань містобудування називають одним із «кінцевих бенефіціарів» цього законопроєкту депутата від колишньої ОПЗЖ Дмитра Ісаєнка. Він є секретарем комітету, у якому працює Шуляк, та пов’язаний із будівельним бізнесом. Натомість Шуляк наполягає, що її колеги з колишньої ОПЗЖ в комітеті «працюють конструктивно».
«Ісаєнко є лобістом будівельного бізнесу, бо він є девелопером. Девелопером є і сама Шуляк», — каже один із депутатів від «Слуги народу».
У декларації нардепки за 2020 рік зазначено, що вона є співвласницею трьох компаній, які займаються будівельним аудитом. Вона також відмовилася долучитися до збору підписів за винесення на голосування законопроєктів щодо позбавлення мандатів представників ОПЗЖ.
Володимир Зеленський міг ветувати «містобудівну реформу», однак не зробив цього. Законопроєкт був надісланий президенту 19 грудня, а згідно з законодавством, якщо глава держави впродовж 15 днів не використовує своє право на заборону, документ автоматично вважається підтриманим.
Антиконституційне рішення?
Народний депутат від «Слуг» Олександр Качура заперечує закиди щодо співпраці своїх однопартійців із представниками колишньої ОПЗЖ, а спільні голосування пояснює так: «Вони підтримують державні рішення української влади, тому що в них працює банальний інстинкт самозбереження перед суспільною люттю».
Про «містобудівну реформу» каже: «Цей законопроєкт був поставлений наприкінці дня, якби його поставили раніше, то, думаю, могли б зібрати більше голосів і без представників уламків ОПЗЖ».
Качура стверджує, що в монобільшості «майже всі за те, щоб поставити крапку» в питанні позбавлення мандатів депутатів від ОПЗЖ.
«Але депутати в нашій та інших фракціях по-різному бачать шляхи його розв’язання. Тобто в нас усередині є дискусія лише щодо того, який буде обраний юридичний механізм, а загалом ідею, думаю, підтримують усі. Є різні законопроєкти, є різні точки зору. Тут питання в юридичній бездоганності рішення», — каже депутат.
Нардепів від ОПЗЖ справді досі захищає Конституція, яка має чіткий перелік причин для дострокового припинення повноважень парламентарів. Внести зміни до неї під час воєнного стану неможливо.
Згадана вище постанова 7694, співавторами якої є Олексій Гончаренко та Олег Дунда, пропонує припинити повноваження нардепів від ОПЗЖ через вихід цих депутатів із фракції партії та виїзд на постійне проживання за межі України.
«Ця постанова має вади конституційності, оскільки в одному рішенні ВРУ змішуються дві різні підстави для дострокового припинення повноважень народних депутатів. До того ж у Конституції немає такої підстави (для припинення повноважень — ред), як розпуск фракції. Тому я б пропонував розглядати питання про дострокове припинення повноважень кожного депутата окремо за відповідною підставою, передбаченою у статті 81 Конституції», — каже фахівець у галузі конституційного та міжнародного права Олександр Марусяк.
У парламенті є й інша ініціатива, яка залишає мандати депутатам, натомість не дозволяє брати участь у пленарних засіданнях. А втім, законопроєкт 7424 також далеко не бездоганний. У ньому, зокрема, «не є зрозумілим правовий статус парламентарів, які в разі ухвалення пропонованого проєкту будуть позбавлені частини своїх повноважень», йдеться у висновку ГНЕУ.
Більшість депутатів, з якими поспілкувалося hromadske, впевнені: якщо законопроєкти, що обмежують діяльність колишньої ОПЗЖ, опиняться в сесійній залі, то депутати їх однозначно ухвалять.
«Це лакмусовий папірець, інше рішення суспільство просто не зможе прийняти», — вважає нардеп Олег Дунда.
«Навряд узагалі знайдеться 45 депутатів, які готові влаштувати політичний суїцид і запустити оскарження такого закону (якщо його ухвалять — ред.) у Конституційному Суді», — додає народний депутат від фракції «Слуга народу» Дмитро Гурін.
