Між Україною та Польщею знову зріє скандал. Цього разу йдеться про можливе перекриття польськми перевізниками проїзду через прикордонні пункти для українських вантажних автомобілів. Спочатку страйк планувалося розпочати 3 листопада на трьох пропускних пунктах, але в останній момент його перенесли. «Апостроф» з’ясовував, чого домагається польська сторона, як на це реагує Київ, і до чого тут євроінтеграція нашої країни.
Повернути дозволи
Україні лише нещодавно вдалося дещо зняти напруження в стосунках з Польщею через експорт вітчизняної аграрної продукції, а між нашими державами вже з’явився новий привід для розбіжностей. На цей раз незадоволеними виявилися польські автоперевізники, які оголосили про намір провести страйк на прикордонних переходах Рава Руська-Гребенне, Краковець — Корчова та Ягодин-Дорогуськ. Про це, зокрема, повідомили у прес-центрі Державної прикордонної служби України. У ДПСУ уточнюють, що мають інформацію про плани перевізників Польщі влаштувати тривалу акцію.
Незадоволення польських водіїв викликає конкуренція з боку українських транспортників, а також недоліки, які існують в порядку пропуску вантажних автомобілів через кордон.
«Вони звертають увагу, що на пунктах пропуску некоректно працює електронна черга, — розповідає «Апострофу» віце-президент Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України Володимир Балін. — Чесно кажучи, у нас також є претензії до неї. Ми активно контактуємо з державою, щоб усунути недоліки і сподіваємося, що це вдасться зробити. Окрім того, вони вимагають, щоб Україна та Польща повернулися до практики видачі дозволів».
Дозволи на перетин кордону для перевізників як адміністративний інструмент підтримання паритету в перевезеннях існували протягом тривалого часу й були постійною темою суперечок та переговорів між транспортними відомствами двох країн. Проте, на думку Володимира Баліна, зараз повертатися до цієї практики не має особливого сенсу, оскільки війна зруйнувала рівновагу.
«До повномасштабного вторгнення близько 35% перевезень між Україною і Польщею здійснювали поляки, решту — ми, — пояснює він. — Проте зараз польські підприємства різко скоротили об’єми перевезень через значне зростання ризиків. Були навіть випадки прильотів по прикордонних пропускних пунктах. Тож вони поки що остерігаються їздити в Україну».
Відтак, оскільки поляки на даний момент не претендують на значну частку міждержавних перевезень, то немає і сенсу обмежувати кількість українських автомобілів, які сьогодні ці перевезення здійснюють.
До того ж, якби навіть уряди двох країн й хотіли повернутися до практики дозволів, вони наразі не можуть цього зробити.
Нещодавно у розмові з агентством «Інтерфакс-Україна» заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Сергій Деркач нагадав, що між нашою країною та Європейським Союзом діє угода, згідно з якою українські перевізники їздять без дозволів у країнах ЄС.
«Угода про лібералізацію вантажних перевезень, згідно з якою це відбувається, діє до кінця червня 2024 року. І тут важливо розуміти, що угода діє в обидва боки: наші перевізники їздять без дозволів, європейські перевізники їдуть в Україну з такими ж умовами. Тобто скасувати дію угоди на рівні уряду Польщі просто неможливо», — пояснив Деркач.
Також дивною є вимога поляків про посилення правил перевезення ЄКМТ (Європейської конференції міністрів транспорту, яка об’єднує понад 50 країн). Ці правила встановлюються не для конкретних країн, а для всіх учасників ЄКМТ. Вони визначають вимоги до транспортних засобів, які дозволяється експлуатувати на європейських шляхах. Згідно з ними, зокрема, доступ до отримання дозволів мають ті перевізники, у яких транспортні засоби відповідають екологічним стандартам Євро-5 і Євро-6. І українські перевізники отримують їх на загальних підставах через спеціальні конкурси.
Тож, на думку Володимира Баліна, нинішні протестувальники не стільки вирішують поточні проблеми, скільки працюють на перспективу:«Вони вважають, що український ринок важливий для них і хочуть сформувати для себе комфортні умови роботи на післявоєнний період».
Треба поговорити
Протиріччя між українськими і польськими перевізниками з’явилися не сьогодні.
«У нас було багато дискусій з поляками з цього приводу, — розповів в коментарі «Апострофу» міністр інфраструктури України у 2016-2019 роках Володимир Омелян. — Зокрема вони нагадували, що був час, коли Польща пропонувала зняти всі обмеження на перевезення між нашими країнами. Проте представники України, яка на той момент торгувала переважно з Росією, навпаки наполягали на квотуванні дозволів. Зараз ситуація протилежна».
На думку експерта, поляки остерігаються конкуренції з боку українських колег, які зараз отримали майже безперешкодний доступ до європейського ринку перевезень.
«Це певною мірою впливає на польських перевізників, які мають дуже міцні позиції не лише в Польщі і сусідніх країнах, але й на всій території Європи, — розповідає Омелян. — Українські компанії можуть потіснити їх на ринку, на якому вони раніше потіснили представників інших країн. І, звичайно, вони хочуть цьому запобігти».
Втім, на його думку, такі побоювання є перебільшеними, адже ринок перевезень ЄС та навіть між Україною і Польщею настільки великий і так динамічно зростає, що роботи на ньому вистачить всім компаніям.
Проте для того, щоб знайти згоду і уникнути акцій, подібних до тих, які зараз організовують польські водії, необхідна копітка робота уряду і професійного середовища. Адже термін дії угоди про безперешкодну роботу українських перевізників на європейському ринку спливає, як було зазначено вище, в кінці червня наступного року, а тому вже зараз варто думати над тим, як працювати після цього.
«Наймудріше буде витратити час, який лишається до кінця дії угоди, на те, щоб виробити рішення, які будуть прийнятні для обох сторін, — говорить Володимир Омелян. — Влада не повинна розслабитися і ігнорувати проблему. Необхідно провести серйозні переговори з польським урядом і асоціацією перевізників, яка в Польщі є дуже потужною організацією».
За словами Володимира Баліна головне завдання, яке перед собою ставлять польські перевізники, — добитися рівних умов для роботи на ринку перевезень між нашими країнами. А наразі, на їхню думку, таких умов немає через те, що послуги українських компаній коштують дешевше.
«Одна з причин — нижча вартість робочої сили, — говорить експерт. — Українські компанії менше платять своїм водіям, ніж польські. Крім того, вони вважають, що наші перевізники їздять гіршими автомобілями, які дешевше коштують. І це забезпечує їм меншу собівартість та можливість демпінгу. Проте питання, чи дійсно витрати українських перевізників є меншими, є дискусійним. Адже польські фірми мають можливість брати машини в лізинг під значно менші відсотки, ніж наші. Крім того, вони мають необмежений ринок в рамках Євросоюзу, хоча українські компанії здійснюють перевезення переважно між нашими країнами».
Що ж, усі ці аргументи потрібно буде донести до наших польських партнерів.
«Польща — дуже важлива для нас держава, яка після російського вторгнення активно підтримала Україну, тому для нас потрібно шукати з нею згоду по всіх питаннях, — каже Володимир Омелян. — В свою чергу, польські перевізники повинні зрозуміти, що Україна прямує до ЄС, і цей рух не вдасться зупинити. Тож їм також потрібно шукати порозуміння, виходячи з цього факту. Україна є не загрозою для польської економіки, а навпаки відкриває нові можливості для розвитку. Гадаю, згода має бути в тому, що польські компанії повинні отримати можливість вільно працювати в Україні і отримати максимальну рентабельність завдяки тому, що вони будуть першими європейцями на нашому ринку«.
Є контакт
Проте серйозні переговори займають досить довгий час, а діяти потрібно вже зараз, щоб уникнути зупинки руху на пунктах пропуску.
«Перекриття кордону стане потужним ударом по українській економіці, — говорить Володимир Балін. — На кордонах і зараз стоять довгі черги, а якщо повністю зупинити рух на частині переходів, це може призвести до колапсу. Знайти обхідні шляхи через Румунію чи інші країни миттєво не вдасться, та й це неправильне рішення. Польща — наш головний партнер, і важливо зберігати з нею хороші стосунки».
На щастя, за словами експерта, подібні руйнівні ініціативи не є спільною позицією всіх польських транспортників.
«Ми комунікуємо з найбільшою польською асоціацією автоперевізників ZMPD, і за нашою інформацією, вона не підтримує ініціаторів даних акцій, — каже Балін. — Проте з самими страйкарями поки що не вдалося сісти за стіл переговорів. В свою чергу, представники (українського) уряду також контактують з польським урядом. І ми сподіваємося, що вдасться знайти прийнятні рішення».
За інформацією Асоціації міжнародних автомобільних перевізників (АсМАП), з метою врегулювання ситуації українське посольство у Варшаві провело консультації з Міністерством інфраструктури Польщі, а генеральне консульство України у Любліні — з місцевим воєводою (головою місцевої адміністрації).
В результаті цих переговорів вдалося досягти згоди про те, що страйкарі не стануть блокувати кордон протягом двох місяців, як це планувалося раніше, а проведуть 3 листопада одноденний страйк на переходах Рава-Руська-Гребенне, Краковець — Корчова і Ягодин-Дорогуськ з метою привернення уваги до ситуації у сфері транспортних перевезень Польщі та початку діалогу між польською й українською сторонами.
Проте, 2 листопада стало відомо що польскі перевізники відтермінували блокаду вантажного транспорту біля автомобільних пунктів пропуску на польсько-українському кордоні з 3 на 6 листопада. Очевидно переговори, на необхідність яких вказують експерти, вже розпочалися, і вже навіть можна говорити про певні успіхи. А це вселяє надію на те, що в подальшому Україні і Польщі вдасться відрегулювати ситуацію з міждержавними перевезеннями на загальну користь.
