Вже місяць триває блокада українсько-польського кордону, що завдає колосальних збитків бюджету нашої країни. Польські перевізники, а також їх колеги зі Словаччини та Угорщини вимагають скасувати «транспортний безвіз» Європейського Союзу для України, і це лише ускладнює ситуацію. «Апостроф» з’ясовував, чого насправді домагаються протестувальники, і якою має бути реакція українського уряду.
Від протесту до рейдерства
Представники польських транспортних компаній продовжують блокувати пропускні пункти на кордоні з Україною. Ця акція важко б’є по нашій економіці, зважаючи на те, що після початку повномасштабного російського вторгнення саме автомобільний транспорт забезпечує основний зв’язок із зовнішнім світом. Так, в листопаді експорт українських товарів скоротився на 40%, в результаті чого державний бюджет втратив 9,3 мільярди гривень митних платежів.
І поки що рішень, які б могли б гарантовано відновити рух через кордон, знайти не вдалося. Навпаки, до акцій польських водіїв погрожують приєднатися їхні колеги зі Словаччини та Угорщини. Словацькі перевізники вже кілька разів блокували пункт пропуску «Ужгород-Вишне Нємецьке».
Протести польських перевізників та їхніх колег з сусідніх країн ЄС є наслідком того, що інтенсивність руху вітчизняних вантажівок через західний кордон за останні роки значно підвищилася. І це зумовлено причиною непереборного характеру — війною.
«Через закриття морських шляхів після російського вторгнення значно збільшився попит на автомобільні перевезення, — пояснив «Апострофу» віце-президент Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України Володимир Балін. — В той же час, європейські перевізники не надто прагнуть їздити до України через ризики, пов’язані з війною. Тож цілком природно, що українські компанії значно збільшили об’єми перевезень».
Безперешкодному руху через кордон з ЄС дуже посприяла угода про «транспортний безвіз», укладена в 2022 році. Початково вона вводилася терміном на один рік — до 30 червня 2023 року. Пізніше її було продовжено ще на рік. Тож принаймні до 30 червня 2024 року українські вантажні автомобілі можуть безперешкодно здійснювати рейси до країн Євросоюзу.
Угода про «транспортний безвіз» стала важливим проявом солідарності ЄС з Україною на фоні російської агресії. Вона значно полегшила становище країни, яка з трьох сторін охоплена лінією фронту та ворожою блокадою. Проте транспортники з сусідніх країн зуміли побачити в українських автомобільних перевезеннях конкуренцію і загрозу своїм інтересам. Мовляв, розцінки на перевезення у українців нижчі, ніж у поляків чи словаків, і вони відбирають частину ринку європейських перевезень.
«Насправді, жодної конкуренції українські перевізники європейським не складають, — говорить Володимир Балін. — Угода про «транспортний безвіз» прямо забороняє вітчизняним компаніям здійснювати перевезення всередині ЄС. Ми можемо робити рейси тільки з України».
Тобто українська фура не може взяти замовлення на перевезення вантажу, наприклад, з Берліну до Риму. Початкова або кінцева точка маршруту обов’язково повинна знаходитися в Україні.
«Звичайно, не можна виключати того, що знайдуться хитруни, які виїхавши з вантажем до країн ЄС, знайдуть там додаткове замовлення, — каже Балін. — І ці порушення повинні припиняти відповідні контрольні органи країн ЄС. Проте поки що немає інформації про те, що такі випадки фіксувалися».
Незважаючи на те, що умов для конкуренції з боку українців на європейському ринку немає, перевізники з сусідніх країн все ж таки вимагають скасувати режим «транспортного безвізу» для України і повернутися до старої практики видачі лімітованої кількості дозволів на перетин кордонів ЄС. Відповідні звернення перевізники з Польщі, Словаччини та Угорщини вже направили до Єврокомісії.
Втім, дії перевізників з сусідніх країн скоріше нагадують не захист власних інтересів, а спробу, скориставшись важким становищем України, здійснити рейдерське захоплення частки ринку, яку сьогодні займають українські перевізники.
«У випадку, якщо Україна погодиться на повернення дозволів, нам видадуть їх безліч, — говорить Володимир Балін. — Але тільки двосторонніх. А транзитних — нуль. Відтак наші машини зможуть їздити лише до сусідніх країн. Вони хочуть, щоб наші перевізники везли вантажі на хаби поблизу кордону, звідки їх забиратимуть вже їхні машини і везтимуть до місця призначення. І навпаки — вони повезуть товари з усієї Європи до хабу, звідки їх забиратимуть українські машини. Про те, що саме такий порядок є їхньою метою, нам відкрито заявляють і польські, і словацькі перевізники».
Якщо їхні плани вдасться реалізувати, то вітчизняні машини зможуть здійснювати лише короткі рейси за кордон до прикордонних хабів. Причому їм дістануться всі втрати, пов’язані з затримками та оформленням вантажів на кордоні. Натомість європейські колеги зможуть здійснювати безперешкодні перевезення на великі відстані всередині ЄС, користуючись відсутністю внутрішніх бар’єрів.
«Такий порядок повністю знищить галузь українських міжнародних перевезень», — резюмує Володимир Балін.
Пристрасті в черзі
Ще одна вимога польських протестувальників стосується перетину кордону пустими машинами та роботи електронної черги.
«Суть проблеми полягає в тому, що порожні вантажівки затримують рух в пунктах пропуску, — пояснює Володимир Балін. — За статистикою, наприклад, в пункті пропуску «Ягодин» 40-50% машин їдуть порожніми. Вони сповільнюють рух загальної черги. Це заважає і польським, і українським перевізникам».
Для того, щоб впорядкувати рух через кордон, Україна запровадила електронну чергу для перевізників. Проте ця система поки що працює в режимі експерименту і викликає нарікання збоку користувачів.
Як і всякий новий програмний продукт система від початку мала цілий ряд недоліків, які дозволяли певні маніпуляції з чергою. Тому протягом року в співробітництві з перевізниками програмісти доопрацьовували систему для того, щоб перекрити можливості для зловживань.
Втім, польські перевізники, які блокують рух на кордоні, інтерпретують труднощі з впровадженням електронної черги як намагання української сторони їх дискримінувати і надати преференції вітчизняним компаніям.
«В роботі черги дійсно є недоліки, — говорить Володимир Балін. — Проте фактів утиску прав саме польських водіїв ми не бачимо. Так, були випадки, коли машину викидали з черги. Проте в більшості випадків вони пов’язані з тим, що власники машин намагаються схитрувати. Наприклад, машина ще до в’їзду в Україну реєструється на виїзд порожньою. А вже тут власник знаходить вантаж на зворотній рейс. Тоді система бачить митну декларацію і викидає машину з черги порожніх. Її потрібно знову реєструвати вже як завантажену, що стає причиною затримки. Втім точно таким же чином система за тих же обставин викине з черги і українську машину».
Одним з рішень, які можуть послабити проблему порожнього транспорту, є організація його виїзду на окремих пунктах пропуску, де вони не будуть заважати руху завантажених машин. Перший значний крок в цьому напрямку вже зроблений. Міністерства інфраструктури України та Польщі погодилися організувати рух порожніх вантажівок поза електронною чергою через пункт пропуску «Угринів — Долгобичув», який до цього працював лише для легкового транспорту та автобусів.
«Я гадаю, що це крок назустріч не лише польським страйкарям, але й українським перевізникам, — говорить Володимир Балін. — Сподіваюся, виконання цієї вимоги спонукає страйкарів принаймні відмовитися від мови ультиматумів, зняти блокаду і сісти за стіл переговорів».
Єврокомісія за нас
Тим часом уряди України і Польщі намагаються знайти вирішення питань, які б враховували інтереси всіх сторін.
«Спільно з Європейською комісією та польським урядом, ми напрацювали низку заходів, які мали б фактично задовольнити протестувальників та зупинити протест, — заявив в ефірі телемарафону заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Сергій Деркач. — Фактично всі ці заходи виконані».
Проте польські перевізники не погоджуються зняти блокаду. Тому міжурядові контакти будуть продовжуватися.
«Нам потрібно бути гнучкими на переговорах, — сказав в коментарі для «Апострофа» міністр інфраструктури України у 2016-2019 роках Володимир Омелян. — Проте слід також пам’ятати про те, що компроміси мають межу. Україна в жодному разі не повинна погоджуватися на скасування «транспортного безвізу», який є важливою частиною європейської інтеграції нашої країни».
В цьому питанні Європейська комісія стоїть на боці України. За словами Сергія Деркача, на нещодавньому засіданні Ради з питань транспорту, торгівлі та енергетики у Єврокомісії більшість учасників висловилися за збереження «транспортного безвізу» для України.
«Фактично кожна країна виступила із засудженням протестів, що відбуваються на українсько-польському та українсько-словацькому кордонах, що призводить до економічної шкоди для всього ЄС і точно не допомагає Україні виграти війну, — розповів заступник міністра. — Були гучні заяви від деяких країн ЄС та від Єврокомісії про негайні заходи для польського уряду».
Втім, попереду ще багато роботи, оскільки польські протестувальники поки що не подають жодних ознак готовності до компромісу.
«Складається враження, що їхні вимоги спрямовані не на досягнення домовленостей, а на блокування самого процесу перевезень, — говорить Володимир Омелян. — Гадаю, в цій справі потрібно шукати російський слід. Це стає все більш очевидним».
Відтак Україна має провадити активну дипломатію одразу на трьох напрямках.
«Насамперед потрібно працювати з урядами сусідніх країн, — каже Омелян. — Одночасно треба апелювати до Брюсселю, оскільки подібні акції є ударом по єдиній політиці ЄС. І потрібно підключати Вашингтон, пояснюючи, що це не другорядне питання. Від нього залежить життєздатність України і регулярність поставок, зокрема й американської військової допомоги».
Ще одним важливим фактором, який може допомогти вирішити кризу на кордоні, є польське суспільство. Адже від блокади потерпає не лише українська економіка.
«Багато польських підприємств страждають через затримку постачань, — говорить Володимир Балін. — Вже є підприємства, які вимушені були зупинитися, інші несуть значні збитки. Польський бюджет недоотримує податки. Ці проблеми наростають, і ми сподіваємося, що це буде збільшувати готовність польської сторони все ж таки сісти за стіл переговорів і конструктивно домовлятися про вихід з цієї ситуації».
