За майже два роки повномасштабної війни населення України скоротилося, за різними даними, на 6-9 мільйонів людей. Відповідно, значно зменшилася база оподаткування. При цьому кількість працівників Державної податкової служби залишилася незмінною. Наскільки можна скоротити цю структуру, і взагалі – наскільки вона потрібна в існуючому вигляді – з’ясовував “Апостроф“.

Податкова: є вакансії

За даними Державної служби статистики, у 2021 році населення країни становило 41,5 мільйона осіб, у 2023 році, за підрахунками фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень України, воно скоротилося до 34 мільйонів. Приблизно такі ж дані показує і Міжнародний валютний фонд: 41 мільйон – 2021 року, і 33,2 мільйона – 2023-го.

Так, більшість українських біженців – жінки працездатного віку із дітьми. Але навіть якщо вони (жінки, звичайно) не були бізнесменками та приватними підприємцями, то все одно сплачували податки із заробітної плати. Ці суми, які адмініструють співробітники податкової інспекції, досить значні – до 34% із зарплати, і становлять 7,2% податкових надходжень до бюджету.

А скільки правдами та неправдами з країни виїхало чоловіків-бізнесменів, і скільки через це втратив бюджет – можна лише припускати. При цьому маса підприємств в Україні закрилася чи перебуває на тимчасово окупованій території.

За даними Пенсійного фонду України, за два роки наша країна втратила майже 25% платників податків: було 9,8 мільйонів працюючих, стало – 7,4 мільйонів. Але при цьому кількість працівників Державної податкової служби залишилася незмінною. За даними на кінець 2023 року, її фактична чисельність складає 22063 співробітники, і ще є майже 2423 вакансії. Виникає резонне питання – навіщо нам стільки податківців і чи не слід їх скоротити відповідно до зменшення обсягу роботи?

Найдержавніша

Слід зазначити, що податкова служба – найчисленніша державна структура в Україні (на другому місці – Пенсійний фонд: його фактична чисельність – 22000 осіб, вакансій – 2400). Але передумов для зменшення кількості податківців, з державної точки зору, зараз немає жодних.

Справа в тому, що від початку повномасштабної війни діяв мораторій на податкові перевірки підприємств. При цьому працівників Державної податкової служби не скорочували. З 1 грудня 2023 року було скасовано мораторій на перевірки платників податків, які провадять діяльність:

– у сфері виробництва чи реалізації підакцизної продукції;

– у сфері організації та проведення азартних ігор;

– у сфері надання фінансових та платіжних послуг;

– нерезидентів України.

І тут риторичне питання: з чого тепер скорочувати співробітників податкової служби, коли на горизонті знову з’явився такий жирний шматок для податкових перевірок? Навпаки – роботи додалося.

“Діяльність податкової служби, як і раніше, побудована так, що просте її скорочення викличе масу проблем. Ось уявіть собі супермаркет. Вранці людей немає, працює 1-2 каси. Але якщо “зайвих” касирів звільнити, ввечері почнуться величезні проблеми. В Україні наприкінці кожного місяця у податкових – просто кошмар. Пересічні співробітники зашиваються. Крім звітів податкова адмініструє 82 види допомоги, які регулюються півтора десятками постанов Кабміну. У кожного – по кілька напрямків. Звільни одного співробітника – все ляже на плечі інших, яким ще доведеться розбиратися з певною специфікою”, – каже “Апострофу” колишній керівник одного з управлінь податкової поліції Юрій Яковлєв.

Крім того, за його словами, податкова служба – це одна з небагатьох держструктур (наприклад, поряд з митницею), яка приносить державі гроші, а не просто витрачає їх як інші бюджетні організації. І, образно кажучи, різати частину курей, які несуть бюджету золоті яйця, державі зовсім не з руки.

“Податкова та митниця не лише адмініструють податки (констатують факт – пройшов платіж чи ні), а й дораховують: штрафи тощо. При цьому податкова служба адмініструє до 40 податків і зборів, а митниця – значно менше. Податкова приносить до бюджету 60-70% надходжень. Решта – митниця”, – розповідає Юрій Яковлєв.

На благо фіскалів

Але саме ці каральні функції Державної податкової служби (а зараз крім перевірок відновилися і “переконливі прохання” до підприємців сплачувати податки та збори наперед) і викликають головне невдоволення вітчизняного бізнесу. Якому й так під час війни не надто легко.

Наприклад, юридичні особи, які перебувають на загальній системі оподаткування, залежно від виду діяльності, як і раніше, повинні сплачувати такі податки, збори та інші обов’язкові платежі:

– податок на прибуток підприємств;

– податок на додану вартість;

– військовий збір;

– акцизний збір;

– екологічний податок;

– митний збір;

– податок на землю;

– збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

– інші податки та збори, відповідно до законодавства України.

Останній пункт виглядає особливо цікавим. І не виконай бізнесмен якийсь пункт – розпочнуться якісь дуже додаткові штрафи та інші платежі.

“За останні десять років економічна ситуація в Україні лише погіршилася. Кожна поправка до Податкового кодексу погіршувала становище підприємців та розширювала повноваження контролерів. Усі зміни за ці роки були спрямовані на підвищення зручності та комфорту фіскалів”, – каже засновник громадського центру “Контроль публічних фінансів” Павло Себастьянович.

Геть контролерів!

Що робити з цими податковими контролерами – є різні пропозиції. Деякі з них щодо Державної податкової служби досить гуманні.

“Податкова в західних країнах – це не каральний інструмент, а партнер бізнесу: насамперед допомогти і підказати. Я думаю, що при правильному підході – диджиталізація та запуск нових алгоритмів (тобто мінімалізація суто фіскальних функцій) кількість працівників податкової служби сміливо можна скоротити у півтора-два рази”, – каже “Апострофу” економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ.

Є думки, що зі структурою, коріння якої виростає з ґрунту фіскальної служби Російської імперії, і яка за радянських часів ще більше погіршилася – треба чинити кардинально.

“Податкову в нинішньому вигляді необхідно ліквідувати, для збору податків вона така не потрібна. А саму систему треба міняти на просту та однорангову. Що це буде: податок із продажу чи податок із транзакції – це вже друге питання. Хтось говорить про контролюючі функції? Але контроль має сенс тоді, коли він допомагає підтримувати систему, і не заважає при цьому розвитку економіки. А зараз контроль податкової став основою корупційної ренти, яка економіку руйнує. Нині ефективність податкової – негативна. Саме тому вона має бути скасована, а податкову систему треба спростити так, щоб будь-які ухилення від податків просто втратили економічний сенс. Тоді їх залишиться мізер (завжди будуть “аматори мистецтва” та правові нігілісти), але сенсу контролювати цей мізер не буде, – каже “Апострофу” кандидат наук з державного управління Юрій Гаврилечко.

Є й проміжні варіанти. Розганяти спочатку не всіх, а верхівку, поступово переходячи на максимальну оптимізацію роботи податкової служби.

“Говорячи про скорочення, ми ж насамперед, напевно, говоримо про економію бюджетних коштів? Але 85% працівників служби, на яких лежить весь тягар роботи податкової – це жінки із середньою зарплатою 10 тисяч гривень. Але у начальника – вже 70 тисяч. Взагалі є три рівні: загальнодержавний, обласний та міський, і зарплати там суттєво відрізняються. Скорочення одного топ-чиновника у Києві – це, умовно кажучи, по грошах – десять працівників податкової в області. Або п’ятдесят – у місті. Саме від цього й треба танцювати, а не скорочувати десь у Шепетівці чи Конотопі жінку передпенсійного віку, яка зашивається у паперах. А скорочувати просто так, без зменшення функціоналу – шлях у нікуди”, – каже Юрій Яковлєв.

На його переконання, перш ніж звільняти простий персонал, необхідно оптимізувати роботу.

“Комп’ютеризація, цифровізація, перехід на онлайн. Європейський підхід. Якщо це зробити, то я думаю, сміливо можна скоротити на 30%. Але в будь-якому разі, тут потрібен перехідний період, два-три роки”, – резюмує колишній начальник податкової поліції.

Комментарии