Президент України вважає, що європейські країни, в яких тимчасово проживають українські біженці, могли б платити призначені для цих людей гроші в український бюджет, а вже з нього уряд перерозподіляв би кошти нужденним. «Апостроф» розбирався, з чим можуть бути пов’язані такі заяви глави держави, і наскільки можливо реалізувати його пропозицію.
Президент України Володимир Зеленський пропонує країнам, які прихистили у себе українських біженців, що втекли від війни, давати гроші не безпосередньо цим людям, а українському уряду, який би й розподіляв їх серед тих, хто цього потребує. Про це він сказав в інтерв’ю німецькому телеканалу ARD.
За словами глави держави, українці, які після російського вторгнення залишали країну, вивозили із собою гроші, а ті кошти, які європейські уряди виділяють на українських біженців, також лишаються за межами України та працюють на економіки тих країн, де знаходяться наші люди, що втекли від війни.
Крім того, додав він, нерідкі випадки, коли українські біженці отримують фінансову допомогу як від України, так і від європейської країни, що надала їм притулок (таке, зокрема, можливо, у випадку з пенсіонерами – «Апостроф»).
«І тому я завжди говорив, що для нас набагато краще, якби Німеччинна підтримувала українців, даючи гроші в бюджет України, а потім Україна вже б перерозподіляла ці гроші в залежності, де знаходиться ця людина«, — сказав Зеленський.
Водночас, за його словами, рішення про підтримку українців – це справа самих німців та німецького уряду (а також, очевидно, і урядів інших країн — «Апостроф»).
Повернення «резидентів»
Заява президента виглядає доволі дивною, проте озвученому ним меседжу можуть бути цілком конкретні пояснення.
«Він (меседж) збігається з тим, що раніше говорили інші високопосадовці, у тому числі з уряду, різні радники, наприклад, Сергій Лещенко (радник глави Офісу президента — «Апостроф»). І президент фактично повторює ці ідеї — як повернути біженців до України. Потрібно це розглядати як елемент (кампанії) повернення«, — сказав виданню керівник Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
Нагадаємо, нещодавно у швейцарському виданні Tages-Anzeiger вийшло інтерв’ю Сергія Лещенка, в якому він, зокрема, заявив, що країни, які приймають українських біженців, повинні припинити їх підтримувати з тим, щоб стимулювати їх до повернення на батьківщину. Він назвав нісенітницею твердження про те, що перебування на більшій території України, зокрема в Києві, є небезпечним, і аргументував повернення українців з-за кордону необхідністю підтримувати національну економіку через споживання товарів та послуг, а також сплату податків.
Трохи згодом віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина підтвердила, що Україна веде переговори з ЄС щодо повернення українських біженців, проте спростувала твердження, що Київ наполягає на скороченні допомоги вимушеним переселенцям у Європі.
На думку Віталія Кулика, методами тиску повернути людей, принаймні більшість з тих, хто зараз перебуває за кордоном, неможливо. Більше того, вважає експерт, це швидше матиме прямо протилежний ефект, внаслідок чого наші біженці орієнтуватимуться на неповернення до України.
«Якщо знаходити зараз порозуміння з Європейським Союзом – позбавляти українців «соціалки», то, м’яко кажучи, це не захист українських громадян, які перебувають у скрутному становищі, а, скажімо так, не зовсім справедлива політика щодо громадян, — каже експерт. — У них можуть бути різні обставини, деякі люди могли все втратити в Україні, і їм нікуди повертатися, а там (у ЄС) є хоча б якийсь соціальний пакет«.
Гроші не українцям, а Україні
Є й інші можливі причини, які спонукали українського президента зробити таку неоднозначну заяву про виплати біженцям.
Справа в тому, що приблизно половина держбюджету України 2024 року – це фінансова допомога наших союзників. Цього року ми розраховуємо отримати зовнішню допомогу у розмірі 37,3 мільярда доларів. При цьому найбільше – 18 мільярдів євро (19,6 мільярда доларів) має надійти від ЄС. Країни Євросоюзу планують розглянути питання про надання нам чотирирічної допомоги на загальну суму 50 мільярдів євро вже цього тижня, проте 100%-ї гарантії, що цей пакет приймуть, немає. Ситуація за грошима від США ще більш невизначена.
Водночас фінансова допомога, яку виділяють західні уряди українським біженцям, – це величезні суми.
За різними оцінками, через війну Україну залишило близько 6 мільйонів людей. Найбільше наших співвітчизників осіло в країнах Євросоюзу – за даними Євростату, на кінець жовтня 2023 року в країнах ЄС статус тимчасового захисту отримали 4,24 мільйона українських біженців.
Лише Німеччина прийняла 1,2 мільйона українців. Більшість із них отримують виплати, щомісячні суми яких коливаються від 357 євро для дітей віком до п’яти років до 563 євро для самотніх дорослих, плюс субсидії на оренду житла (у більшості країн ЄС виплати скромніші).
Згідно з інформацією Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, станом на середину 2023 року європейські країни виділили понад 43 мільярди євро на допомогу українським біженцям, яка, крім прямих виплат та житла, включає медичну допомогу, освітні послуги, а також забезпечення продуктами харчування та засобами першої необхідності. Очевидно, що на сьогодні ця сума вже більша, оскільки, за дуже грубими розрахунками, щомісяця на потреби біженців по всьому Євросоюзу виділяється близько 1 мільярда євро. Таким чином, може йтися про суму, яку можна порівняти з тією, що ЄС збирається направити на допомогу Україні (яка якраз і поповнить держбюджет).
Утім, як вважає інвестиційний банкір і фінансовий аналітик Сергій Фурса, говорити про те, що зараз Україна має геть поганий фінансовий стан, було б не зовсім правильно.
«Було абсолютно очікувано, що у перші два місяці (2024 року) грошей (від західних партнерів) не буде. І важливо, щоб десь із березня вони почали надходити«, — сказав експерт у коментарі «Апострофу».
На його думку, заява президента має сенс лише в тому контексті, що допомога західних країн українським біженцям ніяк не допомагає самій Україні: «Коли ви допомагаєте біженцям, ви не допомагаєте Україні, ви допомагаєте цим людям, які у вас перебувають. Тому якщо ви хочете допомагати нам, то давайте гроші нам«.
Посередників не буде
Однак, чи є такий сценарій реалістичним? Чи можна очікувати, що європейські уряди погодяться з цією пропозицією?
«Це точно ніхто реалізовувати не буде, це неможливо«, — упевнений Сергій Фурса.
Віталій Кулик дотримується аналогічної думки: «Те, що зараз відбувається – це справедливий розподіл допомоги з боку іноземних партнерів, безпосередньо в руки кожному мігранту«. За його словами, жодні посередники тут не потрібні, особливо в особі української держави, до якої є великі питання щодо ефективності та корупції.
При цьому, якщо все ж таки уявити, що країни ЄС якимось немислимим чином погодяться з пропозицією української сторони і почнуть перераховувати кошти, призначені для біженців, до бюджету України, у цьому бюджеті досить скоро з’являться нові рядки витрат, наприклад, на купівлю нової бруківки або меблів для чергового новоствореного міністерства. Ну, а самі біженці ніяких грошей точно не побачать.
«Навіть найбільш проукраїнські політики на Заході не мають ілюзій щодо ефективності урядування в Україні та перерозподілу будь-яких фінансових потоків. Тому жодних грошей до бюджету, а потім із бюджету мігрантам – ніхто цього робити не буде. Це нереалістична пропозиція. І ніхто нам ніяких грошей не дасть для подальшого перерозподілу«, – резюмував Віталій Кулик.
До того ж, реалізація пропозиції українського президента неможлива і з чисто технічних причин. По-перше, допомога біжинцям є суто адресною – спеціальні інстанції відстежують ситуацію, і очевидно, що на місці суттєво простіше оцінити всі нюанси, пов’язані з конкретною людиною, — хтось вступає до університету або починає працювати і тоді позбавляється виплат (навіть у разі сезонного підробітку відбувається перерахунок виплат).
По-друге, окрема тема – субсидії на оренду житла. Якщо розібрати її на прикладі Німеччини, то тут держава фактично сплачує її за тих, хто це зробити не може з фінансових причин. До речі, це стосується не лише українських біженців, а й самих німців. І здебільшого відповідні кошти виплачуються безпосередньо власникам житла, а не квартиронаймачам. Усе це робить ідею, озвучену Зеленським, нездійсненною.